Здоров’язберігаючі технології в початковій школі.

Здоров’я - поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, а й високий рівень захисних сил організму, гармонійне поєднання фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації на основі стійкої потреби бути здоровим. Більшу частину доби дитина проводить у школі. Тож основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати певні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, а й максимально зберегти здоров’я учнів. Цьому допомагає використання в навчальному процесі здоро’язберігаючих технологій.

Мета всіх здоров’язберігаючих освітніх технологій – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити використовувати їх у повсякденному житті. Тож особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка має всі можливості для того, щоб зробити навчально-освітній процес здоров’язбережувальним. І в цьому випадку мова йде не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України, створення здоров’язберігаючого освітнього простору.

РОЗДІЛ 1. ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ – КРОК ДО ШКОЛИ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я

1.1. З історії здоров’язберігаючих  технологій

Здоров’я – найбільше багатство

Здоров'я – не все, але все без здоров'я – ніщо.

                                                    Сократ

Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес розпочинається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти, стереотипи,  потреби, і сьогодні школа  теж потребує реформування. А це довгий, клопітливий   процес. Людина тим і відрізняється від комахи та бджоли, що будує не за існуючими, природніми інстинктами, а за народженими творчістю проектами у баченні прекрасного та гармонійного.

Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати. Зараз - це рівень початкової школи. А загальні цілі зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення, радіо, інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки. Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової як  фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання.

Відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій щодо вивчення шкільних  дисциплін у 2012-2013 навчальному році (лист МОНмолодьспорту від 01.06.2012 року № 1/9-426) важливою ознакою сучасного уроку є використання здоров’язберігаючих технологій.

Національна Доктрина розвитку середньої освіти України в ХХ столітті передбачає вирішення таких проблем:

- виховання морально та фізично здорової людини;

- формування в учнів наукового світогляду, уявлення та розуміння наукової картини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв’язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування власного життя та життя інших. Здоров’я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад.

У своїх працях видатний педагог В.О.Сухомлинський писав: «Досвід переконав нас у тому, що приблизно  у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя». На думку великого педагога, школа та вчитель зокрема повинні брати активну участь у збереженні здоров’я учнів.

Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичним працівником та шкільним                                                                                            психологом, повинен планувати й організовувати свою діяльність із урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу.

Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров’язбереження у школі?

Тому що здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої, а також відсутність мотивації до збереження та зміцнення здоров‘я.

1.2. Поняття ,,здоров’язберігаючі технології”

Поняття ,,здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. У ході розробки проекту вчителями ретельно опрацьована теоретична база.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

- повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Упровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язбері-гаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (за  О. Ващенко):

- здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

- оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

- технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню

відповідних тем до предметів загально навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

- виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу. Урок у здоров’язберігаючих технологіях не повинен викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

Теоретична значущість й актуальність розглянутої проблеми, її недостатня розробленість послужили підставою для визначення теми практикоорієнтованого проекту «Здоров’язберігаючі технології – інноваційний крок в освіті». Психічне здоров’я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок.

Духовне здоров’я – це здоров’я в системі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського народу, розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби розвитку духовності.

Соціальне здоров’я – соціальні потреби та інтереси, етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя.

Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та суспільної взаємодії.

На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад, читання книг, журналів і газет, для того щоб бути в курсі  поточних питань та ідей.

Одним із складових здоров’я є і творчість. Тому що саме творчий підхід до вирішення будь-яких життєвих проблем, завдань робить людину здоровою.

Ось чому тема створення у школі здоров’язберігаючого середовища є такою актуальною.

Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні:

Ø навички раціонального харчування;

Ø навички рухової активності та загартування;

Ø санітарно-гігієнічні навички;

Ø навички організації режиму праці та відпочинку;

Ø навички самоконтролю;

Ø навички мотивації успіху та тренування волі;

Ø навички управління стресами;

Ø навички ефективного спілкування;

Ø навички попередження конфліктів;

Ø навички співчуття (емпатії);

Ø навички поведінки в умовах тиску;

Ø навички співробітництва;

Ø навички самоусвідомлення та самооцінки;

Ø визначення життєвих цілей і програм;

Ø аналіз проблем прийняття рішень.

Що ж розуміють під поняттям «здоров’язберіагаюча технологія»?

Слово «технологія» в перекладі з грецької мови означає вчення про мистецтво.

Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

- сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

- повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

- сформувати соціальну зрілість випускника;

- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

Мета сучасної школи – підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільними психологами, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу. У своїй роботі він звертається до різноманітних педагогічних технологій.

Сучасна освіта характеризується широким упровадженням технологіч-ного підходу. І це є об’єктивним процесом, новим етапом в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.

Поняття “технологія” в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність, тобто це своєрідна майстерність людини. Таким чином, “технологія” виступає як алгоритм, за допомогою якого отримується запланований результат.

У кінці 70-их років минулого століття збільшується увага до педагогічної технології і на Україні. Однак і сьогодні стосовно поняття “педагогічна технологія” єдиної думки науковців поки що не існує. У науковій літературі зустрічається понад 300 тлумачень цього поняття в залежності від того як автор уявляє собі структуру й складові освітнього технологічного процесу. Але їх об’єднує те, що всі автори єдині у визначенні мети педагогічної технології – це підвищення ефективності навчально-виховного процесу і гарантування досягнення учнями запланованих результатів навчання.

За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.

Будь-яка педагогічна технологія має відповідати основним критеріям технологічності: концептуальності, системності, керованості, ефективності, відтворюваності.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.

Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Здоров’язберігаючі освітні технології поділяються на три групи:

- організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, яка сприяє запобіганню станів перевтомлення, гіподинамії тощо);

- психолого-педагогічні (пов’язані з безпосередньою роботою вчителя на уроці);

- навчально-виховні (це програми з формування культури здоров’я, на-вчання навичок здорового способу життя, профілактики пікідливих звичок, захворювань, позакласні заходи, робота з батьками).

Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

ü корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

ü різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

ü контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального наванта-ження та профілактику перевтоми учнів;

ü медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізич-ного і психічного розвитку учнів;

ü розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

ü діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

ü організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

ü заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує постійної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України.

1.3. Основні завдання

1. Створення психолого-педагогічних і організаційно-педагогічних умов, які забезпечують психічне здоров’я і комфорт учнів за допомогою гуманізації      і демократизації навчально-виховного процесу на основі: фізкультурно-     спортивної активності; обґрунтованої відповідності навчального     навантаження обсягові інформації, психофізичним можливостям її      засвоєння; переведення традиційної інформаційно-об'ємної системи      навчання на систему, яка навчає учнів самостійно здобувати знання, вільно мислити, застосовувати отриману інформацію на практиці.

2. Реалізація наукової організації навчальної праці, харчування та відпочинку учнів.

3. Створення максимально можливих санітарно-гігієнічних умов.

4. Включення учнів до свідомої діяльності з формування культури здорового способу життя

5. Формування культури здорового способу життя учнів як у навчальний діяльності, так і в позаурочний час.

1.4 Створення організаційно-педагогічних умов, які забезпечать психічне здоров’я і комфорт учнів

 

 Здоров’я – дорогоцінний дар, яким наділяє людину природа. Недарма в народі кажуть: у здоровому тілі – здоровий дух. Щоб надовго вистачило і того й іншого, треба загартовувати дитину змалечку, виховувати в неї звичку регулярно займатися фізкультурою.

  Діти приходять до школи не просто вчитися, а вчитися добре. І дуже важливо з перших днів створити їм такі умови, щоб це бажання не згасло. Тому треба прагнути, щоб кожен вихованець повірив у свої можливості, радів дзвінку на урок, зустрічі з учителем, щоб шкільне життя стало для нього змістом особистого. Тільки за таких умов учень зростатиме духовно і розумово.

  40-хвилинне сидіння за партою згубно діє на фізіологічний розвиток усіх школярів, приводить до порушення основних нервових процесів, зниження розумової та м’язової працездатності. Розробляючи навчальний режим, особливу увагу слід приділяти чергуванню різних видів діяльності, активному відпочинку на уроках, де превалює статичне навантаження на учнів. Причому активно відпочивати мають не лише м’язи кисті руки, які стомлюються від письма, малювання, ліплення, а й усі м’язи тулуба, нижніх і верхніх кінцівок. У початкових класах повинно бути дві фізпаузи через кожні 12-15 хвилин уроку.

В.О.Сухомлинський у кількох своїх статтях підкреслював: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.»

  Напевне, ніхто не сумнівається в тому, що рух має величезне значення в житті дитини. Справді, коли вона рухається – ходить, бігає, стрибає, кидає м’яч, катається на велосипеді тощо, дихання її прискорюється,  серце б’ється частіше, а це означає, що й організм краще працює, активізуються процеси, які сприяють росту і розвитку.      

  Отже, діти відчувають величезну потребу в русі, що є для них засобом пристосування до життя, пізнання навколишнього світу.

  Завдяки загальному зусиллю вчителів, учнів і батьків щодо здоров’язбереження, завдяки систематичній, послідовній і творчій роботі з організації фізкультхвилинок, динамічних пауз та ін. здоров’язберігаючим технологіям забезпечується достатній рівень функціональної діяльності всіх органів та систем організму дітей на уроці, їхній загальний бадьорий стан.

Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати». За роки навчання в школі учні мають здобути глибокі, різнобічні знання про здоров’я людини з різних галузей науки, що є підґрунтям для формування умінь і навичок, які допомагають людині підтримувати власне здоров’я. Школярі близько 80% часу проводять сидячі. Тривале сидіння спричиняє зменшення працездатності всього організму, особливо мозку: знижується увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У малорухливих дітей порушується постава: розвивається сутулість і сколіоз. Тому вважаємо, що гіподинамія-зниження рухової активності, негативно впливає на здоров’я школярів. Значне навчальне навантаження в школі та вдома; нераціональне харчування, недотримання режиму сну, навчання, відпочинку – все це не сприяє правильному розвитку дитини, зміцненню її здоров’я.

Особливої уваги потребує стан здоров’я молодших школярів. Коли дитина тільки переступила поріг школи, їй важко звикати до уроку, режиму роботи, тут потрібна вміла, чуйна і тактовна підтримка вчителя. Тому в своїй педагогічній діяльності створюємо сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу, повноцінний раціонально організований руховий режим. Намагаємося зробити все, що залежить від вчителя для створення сприятливого мікроклімату, а саме: перевірити освітлення температурний режим, провірити кімнату, дотримуватись правил гігієни, чистоти в класі, створити затишок. При розсаджуванні дітей за парти користуємося такими критеріями: вади здоров’я (зір, слух, спина), зріст, психологічна сумісність. Упроваджуючи нові прогресивні технології та інтерактивні методи навчання, стараємося дотримуватися правила: «не нашкодь, навчаючи». Для цього під час навчального процесу стежимо за своєчасною зміною статичної напруги під час письма та читання (фізкультхвилинки, вправи для корекції зору, музичні паузи); забезпечуємо зміну різних видів навчальної діяльності, стараємося використовувати наочність з урахуваннями вимог гігієни; використовуємо позитивні емоції, які полегшують засвоєння матеріалу, що в свою чергу зменшує втому, стимулює вищу нервову діяльність, покращує психологічний клімат у класі. Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя.

 РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1. Види здоров’язберігаючих технологій

 Особливе значення для реалізації програмових вимог має співпраця з сім’єю, мотивація  дітей на самоконтроль у щоденному виконанні правил щодо збереження, безпеки життя свого й оточуючих.

Здоров’я дитини починається в сім’ї – такого висновку дійшла Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на основі численних досліджень.

Тому в сучасних умовах, на мою думку, педагогічна просвіта батьків має стати водночас і формою, і умовою спільної праці школи і родини у розв’язанні проблеми формування здорового способу життя. З цією метою я дібрала тематику класних батьківських зборів із питання формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів: «Режим для першокласника», «Труднощі адаптації першокласників до школи», «Телевізор та комп’ютер у житті сім’ї та дитини» (2 кл.), «Емоційні стани дорослого і дитини, що приховано за «Дитячий травматизм і надання першої допомоги при травмах» та інші. Ефективним є також навчання здорового способу не лише на уроках, а і в позаурочний час. Традиційним є проведення таких позакласних заходів: «Веселі старти», «Шлях до здоров’я», «В гостях у Нехворійка», «Це повинен кожен знати, щоб аварій уникати» та інші. Із задоволенням діти беруть участь у конкурсі – малюнків корисних порад «Здоров’я – найголовніше багатство» та тематичних практикумах: «Як вчинити у даній ситуації: битися чи не битися?», «Як вчинити у даній ситуації: тобі запропонували сигарету» та інші.

Основна мета цих технологій направлена на збереження, зміцнення, відтворення та передачу здоров'я майбутнім поколінням.

Тому сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров'я на засадах розвитку життєвих навичок.

Урок лише невелика частка у складній і різноплановій роботі вчителя з формування у молодших школярів здорового способу життя. Тому я намагаюся більше уваги приділяти не тільки навчанню дітей, а й збереженню їхнього здоров’я, як найбільшого людського багатства. На своїх уроках намагаюся навчити дітей берегти своє здоров’я, любити навколишній світ, свою рідну землю, людей.

Безумовно, що від здоров’я вчителя залежить якість навчального процесу, психологічний комфорт учнів у класі та їхнє здоров’я. Тому своїм учням і собі кожного уроку бажаю здоров’я, сили, терпіння та радості. Намагаюся створити добру, привітну і спокійну атмосферу в класі. А це дає можливість дітям почуватися на уроці впевнено, не боятися помилок. У пригоді стає вправа «Подаруй м’яку іграшку». Діти дарують іграшку одне одному і пояснюють мотив дарування: «Я дарую тобі цю іграшку, щоб ти була здорова (усміхнена, щаслива, бадьора…). Мої стосунки з дітьми ґрунтуються на почутті взаєморозуміння і взаємоповаги. Часто на уроках лунають оплески. Оплески – це нагорода за успіх. І дитина, якій аплодують, почувається впевнено, дуже весела і щаслива в цей момент.

Упроваджуючи здоров’язбережувальні технології, намагаюсь не допускати перевантаження учнів, визначаю оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховуючи інтелектуальні, фізіологічні та індивідуальні мовні особливості учнів. Намагаюсь планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми. Щоб підвищити рухову активність, на уроках проводжу по дві фізкультурні хвилинки, на яких рухова діяльність інтегрується з пізнавальною. Це зорові, дихальні, ігрові, психологічні, ритмічні. Для розвитку та зміцнення здоров’я використовую музикотерапію та кольоротерапію. Слухання спокійної музики заспокоює дитину, а весела – поліпшує настрій. Також використовую рухливі інтелектуальні ігри.  Завжди дітей ознайомлюю з 7 правилами здорового способу життя: правильне харчування, рухова активність, шкідливим звичкам – ні, правильний розпорядок дня, позитивний настрій, дбайливе ставлення до себе (себе треба любити, про себе потрібно піклуватися), спілкування з друзями.

 Як допомогти дитині увійти в цей великий світ, з усіма його проблемами і труднощами? Як навчити активно пізнавати світ і себе? (тема «Людина серед людей»)

Щоб зрозуміти інших, треба навчитися розуміти себе. Тому увагу дитини спрямовую на власну особистість, допомагаю їй створити реальний образ свого «Я», вчу жити у злагоді із самим собою та толерантно ставитися до оточуючих. Дуже полюбляють мої учні гру «Чарівний стілець». Перед початком гри розповідаю дітям про якості «чарівного» стільця, про те, що той, хто сідає на нього, втрачає все негативне, у нього залишається тільки добре й красиве. Щоб побачити це, слід дивитися «зачарованими» очима на того, хто сидить на «чарівному» стільці. Діти йдуть по колу і промовляють такі слова:

Хто найкращий з нас сьогодні,

Найщасливіший сьогодні,

Швидше вибігай

І на цей стілець сідай.

Коли слова закінчилися, той, хто опинився найближче до стільця, сідає на нього. Діти по черзі говорять щось добре про однокласника. Також проводжу вправи «Лагідне слово» (діти стоять у колі і по черзі називають пестливі імена один одного) та «Комплімент» (діти стоять у колі і говорять один одному комплімент). Коли вивчаємо «Вимоги до товаришування», то проводжу гру «Стрілочка дружби». За лічилкою вибирають «стрілочку». Діти йдуть по колу й промовляють такі слова:

Ширше, ширше, ширше коло,

Друзі є у нас навколо.

Цей, цей, цей, цей,

А найкращий друг – оцей!

Коли слова закінчили промовляти, всі зупиняються. Навпроти кого зупинилася рука дитини – «стрілочка», та дитина виходить на середину кола. Ці 2 дітей стають спинами один до одного. Діти в колі говорять слова:
1-2-3 -- голову поверни!

Якщо ці 2 дітей повернули голову в одну сторону, то обнімаються і міняються місцями, а якщо в різні сторони – то потискають один одному руку і міняються місцями. Саме ці ігри допомагають дітям бути ввічливими, толерантними, дружелюбними, почуватися затишно.

Використовую на уроках технологію «Переформування». Ця технологія незамінна під час вивчення тем «Людські чесноти», «Вимоги до товаришування». За допомогою цієї вправи діти переконуються, що будь-яка інформація, пройшовши через ряд людей, спотворюється до невпізнання. Так я привчаю учнів до розуміння складності людських стосунків, які в свою чергу впливають на здоров’я людей. Намагаюся довести дитині, що її люблять, поважають, турбуються про неї, що навколо неї – друзі, які завжди допоможуть і підтримають. Для цього використовую на уроках вправу «Незакінчене речення»:

«Сьогодні Максим найкраще…..»

«Я хочу подякувати Тетянці за…..»

«Я радію, коли ……..»

«Я сумую, коли…….»

«Я боюся, коли….»

«Я серджуся, коли….»

«Мені не подобається, коли….»

«Я хочу, щоб,……..»

«Я пишаюся тим, що ….»

При вивченні теми «Сім’я» діти разом з батьками виготовляють газету «Тато, мама, я – здорова сім’я». У газеті батьки і діти малюють і пишуть про сімейні традиції оздоровлення, розміщують родинні фотографії. Діти з охотою презентують газети на уроці. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час, а й приємне й цікаве спілкування дітей і батьків, яке позитивно впливає на здоров’ членів родини.

Наслідуючи, як аксіому, твердження видатного педагога В. О. Сухомлинського, що «турбота про здоров’я дітей – найважливіша праця вихователя», я визначила напрями своєї педагогічної діяльності. Передусім - створення сприятливого здоров'язбережувального середовища.

Усвідомлюючи необхідність дотримання норм шкільної гігієни, підсилюю ефективність впливу шкільного середовища шляхом створення в класі куточків релаксації, де в оточенні зелених рослин під супровід релаксуючої мелодії діти можуть відновити свою розумову і фізичну працездатність; використовую для ігрових посиденьок «килимок добрих думок», де в зручній і розслабленій позі учні мають змогу обмінятися своїми враженнями, передбаченнями; забезпечую простір спілкування і взаємодії, де малята можуть сісти за партами (столиками) в коло і колективно займатися улюбленими справами чи іграми; пропоную «крісло емоційного розвантаження», на якому діти можуть висловити свої почуття, невдоволення, пожалітися або поділитися радістю перемоги.

По-друге, підсилення здоров'язбережувального змісту освіти. У процесі підготовки до уроків я намагаюся доповнити зміст програм і підручників творами, в яких пропагується здоровий спосіб життя. Це можуть бути тексти для диктантів, тексти вправ, сюжетні задачі, добірка текстів для позакласного та родинного читання.

По-третє, це забезпечення рухової активності учнів на уроках та в позаурочний час. Опрацювавши науково-методичну літературу з даної проблеми, я переконалася, що рухова активність сприяє збільшенню в клітинах організму особливих речовин — нейропептидів, що сприятливо позначається на настрої дитини, підвищує працездатність, покращує емоційний стан учнів. Це проведення психогімнастичних вправ, таких як вправи на зосередження, вправи для зняття стресу, ігри медитації, комплекси фізкультхвилинок для очей, вправи для розвитку слуху і зору, дихальні вправи, вправи для «світлої голови».

Організація позаурочної та позашкільної діяльності сприяє формуванню та збереженню всіх складових здоров'я. Це й віртуальна подорож  «Україна – єдина країна», години спілкування, розігрування ролей у соціально-психологічному театрі, спортивні ігри та змагання, екскурсії, походи тощо.
Важливим осередком збереження і зміцнення здоров'я дитини є співпраця з родинами учнів. Тому практикую лекції для батьків, «Коло ідей», спільні спортивні та оздоровчі заходи; опитувальники з метою діагностики причин негативних станів та явищ, зустрічі з фахівцями з питань охорони здоров'я.

У своїй діяльності я керуюся такими принципами:

   систематичності;

   свідомості і активності учнів;

   урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

   емоційного комфорту;

   духовності і моральності;

   контрасту (чергування рухливих і малорухливих форм роботи сприяє нормалізації балансу процесів збудження і гальмування);

   помірності.

На практиці постійно звертаюся до праць майстрів педагогічної справи. Вчуся дбати про здоров'я своїх вихованців у Василя Сухомлинського та його «Школі радості». Із особливим натхненним почуттям перечитую і відкриваю новий зміст у творах про гуманно-особистісний підхід та феномен усмішки Шалви Амонашвілі. Твори К. Ушинського спонукають використовувати виховний, оздоровчий потенціал природи.

Оскільки я асоціюю систему цінностей, ставлень і способів діяльності вчителя початкових класів із материнськими покликами турботи про учнів, то вершиною цінностей освітніх технологій вбачаю саме здоров'язбережувальні технології, які поєдную з технологією розвитку критичного мислення, інтерактивними технологіями навчання, технологією створення ситуації успіху, диференційованим підходом за ступенем самостійності та складності.
Вважаю, що вдалий вибір інтерактивних технологій навчання забезпечить рухову активність учнів на уроках. Найкраще вдаються мені такі форми та прийоми роботи: «Обери позицію!», робота в динамічних парах, «Карусель», «Акваріум», «Займи позицію» та інші. Індивідуальний та диференційований підхід до навчання допомагає викликати в дитини віру у власні сили, що є показником психічного здоров'я.

Дуже цінними є прийоми створення ситуації успіху, які дають можливість осяяти обличчя дитини усмішкою, запалити вогник в очах, додати «живинку» в пізнавальну діяльність.

У моїй практиці домінують індивідуальна, парна та групова форми роботи. Аналіз результативності цих форм роботи показує, що вони є високоефективними, створюють умови творчої діяльності, сприяють підвищенню пріоритету людських цінностей та чеснот, зокрема взаємодопомоги та взаємовиручки, сприяють покращенню рівня соціальної адаптації. Так позитивно впливають на здоров'я школярів емоційне «поглажування» — викликати в дитині віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне.

Велику увагу я приділяю вербальній оцінці, яка включає фрази:

v це дуже важливо і у тебе неодмінно вийде...,

v навіть якщо не вийде — нічого страшного,

v саме ти міг би виконати цю справу...,

v ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно!

Досвід свідчить, що прийоми створення ситуації успіху допомагають дитині легше адаптуватися до шкільних навантажень та уникнути перевантажень і хронічного стресу. У фізіологічному ракурсі радість розширює судини, нормалізує обмінні процеси, гармонізує психіку. Ще Аристотель вважав, що «думка стає жвавішою, коли тіло розігріте рухами».

Тому дуже корисними вважаю використання таких прийомів:

   проведення певного етапу уроку стоячи, що сприяє корекції навантаження на опорно-руховий апарат;

   «Естафета». Суть прийому: виконавши певне завдання на дошці, дитина передає «естафету» іншому, довільно рухаючись по класу;

   «Пантоміма». Це демонстрація будь-якої букви, цифри, слова за допомогою свого тіла;

   «Імітація» – наслідування певного явища, характерних рис людини чи тварини за допомогою міміки, жестів, зміни пози тіла;

   «Спіймай слово» - вибірковий сплеск у долоні на відповідне слово, звук, дію;
«Ранкова зустріч». Зустріч малят у колі на ковдрі, яка містить дихальну гімнастику, обмін компліментами, уявлення приємного, що має відбутися цього дня;

   виконання певного завдання під супровід легкої музики;

   хвилинки слухання тиші, шелесту листя, пісні дощових крапель, пташиного співу;

   милування природою, художнє споглядання творів образотворчого та фотомистецтва;
руханки.

Серед допоміжних здоров’язбережувальних засобів виділяю рухливі ігри, фізкультпаузи, хвилинки релаксації, самомасаж, пальчикову гімнастику, проведення певного етапу уроку на свіжому повітрі, валеологічні хвилинки. Особливе значення надаю гумористичним хвилинкам «Сміхотерапія», «Кольоротерапія», «Казкотерапія», «Звукотерапія», «Квіткотерапія».

Особливий інтерес викликає технологія – музична релаксація. Відомо, що позитивне емоційне збудження від слухання приємних мелодій і пісень поліпшує увагу, стимулює інтелектуальну діяльність. Зокрема, працюючи із навчальним комплектом «Винаходи людства», я спостерігала вияв широкої гами позитивних почуттів та емоцій: натхнення, захоплення, радість, піднесення, задоволення. Діти легко позбавлялися психоемоційного напруження, уникали внутрішніх конфліктів, прагнули до гармонії із своїм власним «Я» та навколишнім світом.

У своїй діяльності поряд із традиційними уроками практикую нетрадиційні форми проведення уроку: інтегровані, уроки-прогулянки, уроки милування, уроки художнього сприйняття природи, поезії, музики, живопису, заочні мандрівки, які допомагають розкрити духовний та інтелектуальний потенціал учнів, зберегти й зміцнити їхнє здоров'я.

Чільне місце в системі роботи над проблемою виділяю організації оздоровчої роботи під час канікул.

У кінцевому результаті очікую гармонійного розвитку дитини, що передбачає її фізичне, психічне, соціальне та духовне здоров'я, інтелектуальну достатність, морально-етичну досконалість, що нині є пріоритетною. Це передусім створення доброзичливої атмосфери спілкування і взаємодії, покращення стосунків, уникнення конфліктів, здатність учнів художньо сприймати природу та твори мистецтва, згуртованість учнівського колективу, відсутність відособленості, підвищення пізнавальної активності, покращення рівня інтелектуальних можливостей, позитивна мотивація навчальної діяльності, відсутність у листі здоров'я тенденцій до погіршення показників фізичного здоров'я.

Класифікація здоров’язбережувальних технологій

                    Дихальна         Пальчикова        Звукова

                   гімнастика         гімнастика        гімнастика

Фізкульт                                                              Ігри та ігрова терапія

хвилинка                                                           

                                                                                                    Аромотерапія

Вправи-енергізатори                                                        

                                                                                                          Кольоротерапія

Сміхотерапія                                                                                  

                                                                                           Арт-техніка

Ранкова                                                                                                       

гімнастика                                                            Казки та   

                                                         казкотерапія                                                                                                      Прогулянки                                                                                                             на свіжому повітрі

              Уроки на                  Музичний                  

              природі                             супровід

2.2. Починаємо робочий день із зарядки

Найкращий спосіб розпочати робочий день із… ранкової гімнастики. Вона може бути представлена фізкультурною паузою, або дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії.  Головне в цьому прийомі, що всі налагоджуються на робочий лад, отримують позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

Ранкова гімнастика починається з ходьби. Комплекс ранкової гімнастики включає вправи для різних груп м’язів. Спочатку – для м’язів плечового пояса і рук – потягування, розведення рук в сторони, обертання перед грудьми. Потім вправи для тулуба й ніг – нахили, повороти,присідання, стрибки. Закінчується ранкова гімнастика бігом або підскоками, що переходять у ходьбу (дод. А).

2.3. Фізкультхвилинка

 

  Руханки необхідно проводити на всіх уроках, особливо це важливо для шестирічних першокласників, в яких основним видом діяльності в дошкільному періоді була гра. На уроках письма рекомендуємо проводити такі фізпаузи:

1)                   Фізична вправа «Потягування»: сидячи розкрити руки, підняти вгору, потягнутися назад, потім вперед, вправо, вліво (3 рази).

2)                   Фізична вправа «Оберти»: сидячи випрямити руки вперед, зробити калька обертів кистями рук.

3)                   Фізична вправа «Нахили»: встати, руки на пояс і під рахунок вчителя зробити нахили вправо, вліво і назад (2 рази).

4)                   Гра «Коник». Руки на поясі. Підстрибуючи на двох ногах, пересуватися вперед у напрямі до дошки, а потім у зворотному напрямі.

5)                   Гра «Вітер». Школярі уявляють, як вітер колише дерева, піднімають руки вгору, роблять нахили разом з тулубом вправо і вліво, імітуючи при цьому шум вітру.

6)                   Гра «Метелики». Імітуючи метеликів, змахуючи руками, учні пробігають на носочках до дошки і повертаються назад до парт.

Під час розучування цих рухів велику увагу приділяємо естетичній досконалості. Формування гарної постави – один з головних стимулів, що спонукають учнів щодня робити ранкову гімнастику.

Наступні фізпаузи пов’язані з життєвим досвідом учнів, їх спостережливістю і кмітливістю. Наприклад:

1)                               Гра «Ведмідь». Пропоную уявити як ходить ведмідь, як бігає, як він бурчить.

2)                               Гра «Комарики». Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім руками – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками.

3)                               Гра «Зайчик». Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і жде, спритно вушками пряде» - діти приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім пропоную «зайчикам» ніжки погріти:

«Зимно зайчику стоять:

Скік-скік, скік-скік,

Треба трішки пострибать,

Пострибавши, відпочить».

Зайчики займають місця за партами.

На уроках математики краще використовувати фізпаузи із називанням чисел. Граючись, дитина краще осмислює, сприймає, запам’ятовує навчальний матеріал. Це дасть змогу закріпити лічбу до 10 чи 20, а слабшим учням опанувати її (1-2 класи). Наприклад:

«Раз» - підняти руки вгору,

«Два» - нагнутися додолу,

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкаєтесь підлоги,

«Три – чотири» - прямо стати,

Будем знову починати.

  Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад:

1)                   зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною; теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени.

2)    Раз, два, три, чотири.

Три, чотири, раз, два.

Розболілася голова.

Треба трашки відпочити,

Щоб нового ще навчитись.

Підтягнулися,

Присіли,

Пострибали,

Знову сіли.

Вийшла пауза мала –

До роботи нам пора.

3)                     Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!

Час прийшов нам спочивать.

Тож піднімем руки вгору,

Ніби глянемо на зорі.

А тепер всі руки в боки, як зайчата – скоки-скоки!

Десять!дев’ять! вісім! Сім!

Час за парти нам усім.

4)                    Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться.

За щасливий день вчорашній

Веретеном покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте та ін.

  2.4. Дихальна гімнастика

  Уроки гімнастики корисно розпочинати з дихальної гімнастики, яка добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу, розвиває уяву. Також вправи для розвитку дихання тренують різні види видихів. Наводимо деякі вправи для розвитку дихання.

1)                   «Свічка». Візьміть вузеньку смужку паперу й, уявили, що це свічка, дмухайте на неї. Струмінь видиху повинен бути без різких коливань – папір контролює рівність видиху.

2)                   «Звуконаслідування». Пригадайте і відновіть різні звуки природи із життя: свист вітру, шум лісу, писк комара, скрекотіння сороки, гарчання собаки, звук дзвінка.

3)                   «Надування кульки». Імітування надування кульки.

4)                   «Загони м’яч у ворота». Із олівців викладаємо уявні ворота, а з вати робимо невеличкі кульки, розміром із  тенісний м’ячик. Покладіть ватну кульку на край столу чи парти і, дмухаючи на неї, задуйте її в уявні ворота із олівців.

5)                   «Гуляє вітер по паркану». Візьміть паперові прямокутники розміром 20х10, з одного боку розрізані на смужки, як гребінець. Сильним ротовим видихом приводимо в рух смужки, щоб вони колихалися.

6)                    «Метелик» або «Чий метелик вище?». Паперові метелики прив’язуємо за ниточку. Тримаючи за нитку, дмухаємо на метелика. Ротовим видихом приводимо в рух метелик.

7)                   «М’яч». Уявіть, що у вас у руках м’яч.  Зробіть глибокий вдих і виконайте команду «М’яч пробитий» зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується м’яч.

8)                   «Машинка». Робота губ, гудіння губами, тріск – чим огидніше, тим краще (на усмішці м’язи розтягуються).

9)                   «Рубання дров». Діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Руки опущені, пальці зчеплені в замок. Піднімають руки вгору, вдихають, прогинаються назад. Потім, різко видихають, зі звуком «ха» нахиляються, опускають руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу піднімають їх угору. Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із грудної клітки. Вправа добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу.

2.5. Пальчикова гімнастика

  Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв’язок між рухами пальців, кисті та розвитком моторики. Це підтверджують дослідження фахівці. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Дослідження М.М.Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представлення у корі великих півкуль головного мозку. Таким чином, мовлення перебуває у залежності від розвитку дрібної моторики руки. Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. «Пальчикові» ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальців. Пропонуючи таку вправу, важливо відразу створити їй настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

  Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

1)        «Двоє розмовляють» - стиснути руки в кулаки, великі пальці витягнуті вгору й зблизити.

2)        «Стіл» - праву руку стиснути в кулак, на неї покласти горизонтальну ліву руку.

3)        «Крісло» - праву руку стиснути в кулак, а ліву вертикально прикласти до неї.

4)        «Ворота» - з’єднати кінчики середнього та безіменного пальців обох рук, великі пальці підняти вгору або сховати всередину.

5)        «Пташки» - великий палець по черзі з’єднувати з іншими.

6)        Забавлянка  «Жменьки» (із силою по черзі учні стискають пальці обох рук в кулак):

П’ять гарненьких діточок

Заховались в кулачок.

Потім інші діточки

Поховались в кулачки.

Так вони по черзі грались,

Поки в жменькі поховались.

7)        Забавлянка «Мир»: (усі п’ять пальців витягнуті і розведені – «посварились», потім всі пальці притиснуті один до одного – «помирились»):

Посварились  - та одразу

Помирилися – і разом!

8)        Забавлянка «Миємо руки» (наче миємо руки):

Узяли пахуче мило,

Добре руки з ним помили та інші.

Я «пальчикову» гімнастику використовую, як додаткову паузу відпочинку на уроках, де дітям доводиться багато писати. Це уроки математики, української та російської мови. До відомих дитячих віршиків, потішок придумую різні рухи для відпочинку м’язів рук та для поліпшення настрою всього класу. Наприклад : 

Гуси-лебеді летіли                 (діти махають руками,імітуючи політ птахів)

На лужку тихенько сіли        (складають руки навхрест на грудях)

Посиділи, поклювали            (кругові оберти кистями рук до себе-від себе)

Покружляли, дружно встали (руки піднімають вверх)

                              *    *     *

Виринай-но, рибка близько      (роблять рухи, ніби пірнають)

Розсипай-но срібні бризки       (струшують кистями рук)

Щоб зловив я карася,                (імітують закидання вудочки)

Карася, як порося                     (розводять руки, показуючи розміри карася)

                              *    *      *

Мы писали, мы писали           (згинають пальці рук у кулачки)  

Наши пальчики устали

Этот пальчик хочет спать,             (загинають мізинці)                

Этот пальчик- прыг в кровать,        (загинають безіменні пальці) 

Этот пальчик прикорнул,                (загинають середні пальці)

Ну а тот давно усну                         (загинають вказівні пальці)

Тише, тише не шумите           (пальці зігнуті в кулачки)

Наши пальци не будите.                  (говорять пошепки)

Утро яркое встаёт,                           (з наростанням голосу)

птици будут распевать,

нашим пальчикам вставать.   (вимовляють слова і згинають пальці рук)

Ура ! Ура ! Ура !

Пальчикам работать пора!    (голосно говорять слова і швидко 

                                                         розгинають та згинають пальці)

2.6. Звукова гімнастика

  Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності. Тому в початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у виробленні правильних рухів органів  артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.

  Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навички дітей закріпилися, але робити це потрібно в ігровій формі, до  того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ. Такі вправи дуже корисні для всіх учнів особливо у перших класах. Цей прийом можна використовувати на уроках читання та мови, він надасть можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чистоти та правильності вимови. До звукової гімнастики відносяться чистомовки, скоромовки, мовні розминки та ін.

2.7. Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують із дитиною. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тепер гра допомагає розв’язувати задачі іншої важкості, формувати нові необхідні вміння і навички.

  Роль гри в молодшому шкільному віці полягає ще тому, що в процесі ігрової діяльності разом із розумовим розвитком здійснюється й формується естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, уміння робити за планом, приходити на допомогу один одному.

Чим    цікавіші ігрові події, які використовуються на уроках, тим непомітніше, але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання.

Гра - найулюбленіша форма роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Існують багато ігор, які можна назвати терапевтичними. Такі ігри корисні для будь-яких дітей, тому що вчать дружньому спілкуванню, порозумінню, знижують напруження та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення. 

Види ігор: 

-  Сюжетно-рольові ігри: режисерська гра; театралізована гра.

-  Комп’ютерні ігри.

-  Гра фантазія.

-  Рухливі ігри.

-  Народні ігри.

-  Розважальні ігри.

-  Розвиваючі ігри.

-  Дидактичні ігри.

Режисерська гра – це вид рольової ігри. У таких іграх педагог, або учні наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і будують власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву. Такий вид ігор знадобиться нам насамперед у роботі початкової школи на будь-якому уроці. Наприклад, урок української мови, 2 клас: «Уявіть собі, що вас мама послала в овочевий  магазин купити овочі для борщу. Які овочі ви купите? А тепер купуйте. (Учитель називає хто буде покупець, хто-продавець, нагадує про необхідність вживати слова ввічливості).

Театралізована гра – це водночас розвиток певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. У таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками). Таким прийомом ми часто користуємось на уроках літератури (читання) та літературних зустрічах.

Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. Їх теж ми можемо сміливо використовувати з першого класу.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, є неодмінною умовою кожної колективної діяльності. У процесі гри в дітей формуються поняття та норми громадянської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті. Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюють м’язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу. Можна назвати такі рухливі ігри: «Ми веселі діти», «Гуси–лебеді», «Горобчики–стрибунчики», «Совонька», «Зайці на городі», «Вовк у канаві», «Мисливці», «Другий зайвий» та ін.

Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри з ляльками, предметами, танцювальні, святкові, розважальні, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри наділяють учнів повними ролями під час інсценування казок, історій. У такі ігри грають учні будь-якого класу: «Еврика», «КВН», різні пантоміми, «Юний детектив», брей-ринги, «Країна казок», осінні свята. Ці та багато інших ігор залишаються найулюбленішою розвагою учнів впродовж усього шкільного життя.

Гра-фантазія – у таких іграх дитяча уява реалізується в рольовій поведінці за допомогою різноманітних засобів безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, малюнків, інтонації.

Народні ігри сприяють формуванню в учнів універсальних психічних здібностей людини, діти ознайомлюються з історією рідного краю. Із метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій», поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами. Результат участі в таких іграх є не тільки отримання виграшу (хоча це теж важливо для дитини), а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи перешкоди.

Розвиваючі ігри – це особливий вид ігор, базований на цілеспрямованому розвитку, вдосконаленні інтелекту, на передачі важливої інформації. Такими прийомами можна успішно користуватися не тільки на заняттях психолога, а й на будь-яких уроках (математиці, фізиці, читанні та письмі). Наприклад, на уроках іноземної мови часто можна зустріти завдання: «знайдіть із списку речей зайві речі», або «розподіліть наступні слова по трьох категоріях». На уроках літератури можна надати можливість дітям побути психологами та знайти (та підтвердити текстом) риси характеру притаманні тому чи іншому герою (приклад ігор – на сканер).

Успішність розвитку дитини залежить від оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками. У зв’язку з цим особливе значення має дидактична гра. Такі ігри допоможуть вчителю сформувати дитячий колектив, де обов’язковими умовами є уміння грати разом, допомагати один одному, радіти успіхові товариша, знаходити компроміси. Важливо, щоб дитина, яка відчуває себе неловкою і не знає як себе поводити у таких іграх, грала разом з дітьми, які вже оволоділи цими навичками і здатні допомогти іншому.

Наприклад, під час гри «Математичні струмочки» кожен учень стежить за математичними обчисленнями, які виконують товариші, придумує свій приклад на додавання чи віднімання. Це він виконує відповідно до правил гри: отримав м’ячик – склади приклад. Якщо правило не виконується – гра не виходить: не розв’яжеш попередній приклад, не придумаєш свій – команда не розв’язує ігрову задачу («струмочки» не досягнуть озера).

На уроках читання використовує гру «Зачаровані слова». Показую ляльку або малюнок Буратіно, даю завдання:

-  Допоможіть цьому казковому герою розгадати слова. Кожна літера слова «Буратіно» має свій номер – цифру. За допомогою цього ключового слова треба скласти нові слова, згідно з комбінаціями цифр:

                              Б У Р А Т І Н О

                              1  2  3  4 5 6 7  8

  1345, 5458, 1414, 7834, 3474, 58314, 14347, 85434, 1434147 (брат, нора, баран, тато, рана, отара, баба, торба, барабан).       

2.8. Психогімнастика

Завданням психогімнастики є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовано на імітації певних почуттів та емоційних станах людини. Решта передбачає відтворення певних дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх тренують своє увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчать розуміти людські емоції та контролювати їх. Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор, де потрібно зобразити певні емоції, або  продемонструвати певний емоційний стан (пантоміма).

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях, малюнках, інсценівках, іграх – страхів, агресій, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні, так і колективні). Наприклад, гра «казковий моточок», де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує  попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси.

  Проводити психогімнастики можна в будь-який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі продовженого дня, або у вигляді домашнього завдання.

  Використовуючи цей прийом, незабаром можна помітити, як змінюються учні, як вони оволодівають навичками самоконтролю, підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

2.9. Казки та казкотерапія

На слово «казкотерапія» люди реагують по-різному. Часто її сприймають як дитячу творчість зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують свої казки. Така технологія має майже необмежені можливості.           

Казки для казкотерапії підбираються:

- народні;                      - спеціальні розробки;

- авторські;                            - психокорекцій ні;

- сучасні;                       - притчі;

- філософські;              - легенди;

- придумані самостійно або разом з дітьми.

Казкотерапія – це самий давній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям, а й дорослим.

Казкотерапія – це психотерапія, вже з існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програвати основні життєві ситуації у «захищеному режимі» через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місці головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках.

Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається приміряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів.

Дитина, яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою. Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, закони суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групах продовженого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже ніякі знання не повинні випереджати морального розвитку особистості.

2.10. Арт-техніка

                                                                                                                  

В основі арт-техніки лежить творча діяльність у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того, творча діяльність допомагає зняти напругу, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах та розвиває творчі здібності. Основна мета таких технік не в тому, щоб навчити малювати, а це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.  

Як же зрозуміти дитячий малюнок?

Самовиправлення – це найрозповсюджена ознака підвищеної тривожності. Особливо ті виправлення, які не ведуть до покращення якості малюнка. Якщо якась частина малюнка детально штрихується, це також вказує на підвищену тривожність юного майстра. Необхідно звертати увагу на очі: якщо вони збільшені, із заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, потяг до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажим олівця, низька деталізація свідчить про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, в яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажим олівця впродовж малювання декілька разів.

Великі, несиметричні малюнки, які створюють враження неакуратних – це малюнки імпульсивних учнів. Вони часто не доводять лінії до кінця.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме вчительські вимоги не дорівнюють можливостям.

Якщо дитина малює людей у відкритих позах: руки не схрещені, а широко розставлені, фігурка крупна, частіше плавна – все це говорить про оптимізм та життєрадість дитини, відкритість.

Якщо ж навпаки «закрита» поза: руки прижаті до тіла або сховані за спиною, фігура витягнута – це вказує на замкнутість, занадто стриманість.

Збільшені кулаки, агресивна поза, чітко підкреслені рот та виділені зуби – це ознаки агресивної поведінки. Такі деталі можуть свідчити про захисну позицію в поведінці.

2.11. Аромотерапія

Також стає дуже розповсюдженою технологією і аромотерапія. Щоб зняти тривожність, використовують ефірні масла бергамоту та м’яти. Щоб зняти почуття напруги – беруть масло герані, лаванди, іланг-ілангу. Суміш масел сосни, м’яти, лаванди вбиває мікроби, стафілокок. Стимулюючі ефірні масла – це грейпфрут та розмарин. Суміш (розчиненння водою) допоможе повністю відновлювати мікрофлору впродовж дня.

Випалення ефірних масел знижує концентрацію патогенних речовин, сприяє осіданню пилу. При вдиханні ефірні масла діють антивірусно. Наприклад, у нашому класі під час епідемії грипу, я проводжу профілактичну аромотерапію. Чотири тижні 2 рази на день ароматизую клас евкаліптовим маслом. У результаті знижується кількість захворювань - нежить і запалення носоглотки.

2.12. Уроки на природі

Також до здоров’язберігаючих технологій відносяться заняття на свіжому повітрі.

У природі В.О.Сухомлинський убачив одвічне джерело дитячого розуму, фантазії та словесної творчості. Великий педагог прагнув,  щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

У початковій школі кожен навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку і виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвивального, діяльнісного характеру організації навчального процесу.

Саме тому відбулися інноваційні процеси у створенні такого уроку, що готував би для життя людину мислячу, людину–діяча.

Для того, щоб змусити дитину мислити, В.Сухомлинський закликав педагогів: «Умійте примусити її дивуватись». Здивувати можна дитину тільки на цікавих уроках – уроках на природі. Вони мають величезний вплив на навчання, виховання і розвиток, залишаючись у пам’яті дітей на все життя. І це тому, що вони відбуваються в іншому спілкуванні з учнями, за інших умов. (фото).

2.13. Музичний супровід уроку

У музиці знаходиться величезний зміцнюючий потенціал здоров’я. Музика знімає стреси, стимулює роботу мозку, підвищує засвоєння, сприяє естетичному вихованню.

Звук – це енергія. Правильно підібрані мелодії здатні активізувати людські резерви.

Дослідження серед 1-4 класів показують, що будь-які дії, приклади, розповіді під музичний супровід залишаються у пам’яті набагато довше.

Сьогодні чисто класична музика може роздратувати. А от нейтральна музика, звуки живої природи, сучасне оформлення класичної музики може знімати стреси (балада гр. «Іглз» «Готель Каліфорнія»; хоральна прелюдія та мінор Баха «Соляріс»; арія Доніцетті «Слізне»; арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта), тонізувати працездатність (музика Брайна Адамса; спів Тіни Тернер, музика з балад Бон Джові; музичні композиції Рікардо Фольї; гітарні композиції), розслаблювати (музика Моцарта; музика Альбіноні; естрадна обробка «Місячної сонати»; «До Елізи» Бетховена), довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю (музика в стилі «Лаунж» (медитативна); етнічна музика в сучасній обробці,  особливо «Соната для двох фортепіано» Моцарта).

2.14. Вправи – енергізатори

Слід зауважити, що в дитини є певні межі працездатності, і чим менший учень, то швидше вона знижується. Це пов’язано з виснаженням нервових клітин, зумовленим нестійкістю нервових процесів, підвищеною збудливістю кори головного мозку. Ось чому важливо запобігти виникненню втоми, своєчасно виявити перші її ознаки та якомога швидше її зняти. Для цього проводяться енергізатори, ретельно підібрані педагогами. Вони мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими і доступними, зручними для виконання на обмеженій площі, емоційними, досить інтенсивними і теж знайомими дітям.

Енергізатор – це коротка вправа, що відновлює енергію класу.

Призначення енергізаторів на уроці – створення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової активності. Крім того, вони дозволяють учням виявити різні здібності – тілесно-кінестичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, оскільки останній використовується не лише для зняття втоми, але й для релаксації. Наприклад, вправа «Колективний крик» - усі стають у коло. Керівник просить гравців присісти. По сигналу керівника всі починають тянути звук, одночасно піднімаючись. В процесі вставання шум повинен зростати. Піком являється підстрибування з підняттям рук вверх. Потім шум поступово стихає з момента повернення в вихідне положення.

Вправа «Квітка». «Теплий промінь упав на землю і зігрів у землі насіннячко. З насіннячка проклюнувся паросток. Із паростка виросла прекрасна квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляючи теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи голівку слідом за сонцем». (Виразні рухи: сісти навпочінки, голову й руки опустити, піднімається голова, розпрямляється корпус, руки піднімаються у сторони – квітка розцвіла, голова злегка відкидається назад, повільно повертається слідом за сонцем, очі напівзакриті, усмішка, м’язи обличчя розслаблені).

Вправа «Бджілки»

-  Стали дітки у рядок, всі підемо на лужок (почати ходити і побудувати коло).

-  На квітучому лужку, гудуть бджілки: «Жу-жу».

-  Разом з ними політаємо, крильцями помахаємо (піднімання рук в сторони і опускання).

-  Покружляли вліво, вправо, глянули, де кращі трави (повертання тулуба).

-  Послухали квіточок, щоб зірвати з них медок (присідання).

-  Політали, покружляли, дуже бджілки утомились. Щоб набратись сили, усі дружно сіли (діти присідають, наблизивши голівку до колін).

2.15. Кольоротерапія

                                                                                                                            

Із самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини. Кольоротерапія – це цілеспрямований вплив кольором на самопочуття, фізіологію людини; активізація кольором діяльності органів і систем; метод психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів.

Для успішного використання методу кольоротерапії необхідно знати, як діє певний колір на людину.

Червоний – це колір дії. Він стимулює і підкірку головного мозку, і безпосередньо клітини кори головного мозку. Вплив на підкірку відбувається у вигляді підвищення тиску, температури, рухової активності. Що ж стосується впливу на клітини кори головного мозку, то червоний спонукає до дії. Неважливо, буде це робоча активність чи просто підвищена збудливість. Червоний колір здатний дати відчуття захищеності. Він традиційно вважається кольором лідера.

Психотерапевти не рекомендують використовувати червоний колір протягом довгого часу. Це загрожує побічними ефектами, такими як перевтома.

Помаранчевий – це суміш червоного і білого. Його вплив на людину схожий на вплив червоного, тільки в більш м'якому вигляді. Характерний тим, що підвищує настрій, стимулює робочу активність і втомлює не так сильно, як червоний. Психологи в один голос рекомендують використовувати його для оформлення дитячих кімнат. Або, наприклад, куточка, де дитина буде займатися активною пізнавальною діяльністю.

Помаранчевий прийнято називати кольором сонця. Він відновлює втомлений організм після важкого трудового дня, дає відчуття тепла і затишку в домі.

Жовтий – колір сонця. Чудовий колір для профілактики депресій. Якщо, наприклад, помаранчевий сприяє виходу з депресивного стану, то жовтий попереджає його розвиток. Восени, взимку та ранньої весни жовтий колір життєво необхідний людині. Його можна використовувати у вигляді яскравих плям в інтер'єрі або аксесуарів в одязі.

Жовтий традиційно вважається кольором авантюристів і людей, легких на підйом. Він пробуджує жагу знань. Стимулює прагнення пізнавати, вивчати, пізнавати щось нове. Спонукає кудись йти, їхати, вирушати в подорожі.

Жовтий колір допомагає при здачі іспитів, коли потрібна гранична концентрація уваги і здатність запам'ятовувати великі обсяги тексту. Людям творчих професій жовтий колір дарує натхнення.

Зелений – належить до холодної гами, але є самим м'яким з кольорів цієї палітри. Він заспокоює, але майже не гальмує життєві процеси організму.

Зелений колір доречний в будь-якій ситуації. Це колір природної гармонії. Він заспокоює нерви і до того ж корисний для очей.

Синій – антипод червоного. Він майже повністю гальмує будь-яку активність. Знижує тиск, температуру. Знижує робочу активність. Має заколисливий ефект. На Сході він символізує істину і спокій. Синій колір допомагає очистити свідомість від непотрібних думок, заспокоїть тривогу.

Блакитний – синій з білим. Цей колір теж володіє заспокійливим ефектом, але не настільки сильним, як синій. Його часто використовують для оформлення офісних приміщень, тому що він допомагає зібратися з думками, зосередитись і гасить емоції.

Блакитний колір має властивість усувати страхи, тривогу. Однак фахівці відзначають його негативний вплив на людей зі зниженим тиском.

Фіолетовий – його довгий вплив на людину загрожує появою постійного відчуття втоми. Фіолетовий колір чудово знімає напругу. Крім того, він допомагає знайти вихід з творчої кризи і зняти нервове перезбудження.

Сірий, чорний, коричневий – депресивні кольору. Їх не можна застосовувати в оформленні житлових приміщень.

Білий – фактично це відсутність кольору. Проте на психологічному рівні, потреба в білому – це потреба захиститися; приховати емоції і поставити між собою і людьми розділову стіну.

2.16. Сміхотерапія

 Сміх йде від здоров’я. Це є якась енергія, що переливається через край. Тому діти і сміються таким тотальним сміхом. У нього включається все їх тіло, кожна клітка, кожен нерв.

Якою б справою не займалася дитина, головним завдання педагога або керівника гуртка є збереження її здоров’я. На сучасному етапі розвитку системи здоров’язберігаючих технологій педагогам пропонувалось багато вправ, спрямованих не лише на фізичний розвиток дитини, а й на врівноважений, здоровий психологічний стан.

Одним із малорозвинених напрямків здоров’язберігаючих технологій є напрямок вправ зі сміхом. Як це не дивно звучить, але саме «сміхові» вправи дозволяють виконати всі задачі здоров’язберігаючих технологій, які впроваджуються в навчальних закладах.

Проведені  дослідження показали, що сміх здатний стимулювати роботу серцевого м’яза, так само як фізичні навантаження і вправи, тому й загальний оздоровчий ефект однаковий. Приблизно 1 хвилина сміху на добу прирівнюється до 15 хвилин занять на велотренажері або 25 хвилинам катання на роликах. Доведено, що похмурі і сердиті люди страждають від інфарктів на 35% більше, ніж ті, хто багато сміється і життєрадісний. Тому подібну профілактику слід робити систематичною вже в дитячому віці. В цьому віці «сміхові» вправи для дітей є більш природними, ніж для дорослих людей, адже діти безпосередні і не соромляться сміятися над тим, що їм здається кумедним.

Корисний сміх і для легенів. Під час сміху людина робить більш глибокий і тривалий за часом, ніж видих, вдих. Тому «сміхові» вправи найкраще здатні збагатити організм киснем, очищають верхні дихальні шляхи від слизу, що скупчився. А кисень, необхідний дітям для кращого засвоєння навчального матеріалу. Сміх також прийде на допомогу тим, хто прагне дізнатися, як знайти упевненість в собі. Адже відомо, що страх і боязкість виникають тоді, коли людина дихає неглибоко і поверхово.  Позитивно вплив надає сміх на стан нашого імунітету. Під час сміху організм викидає на слизову дихальних шляхів антитіла, що захищають від різних інфекцій. Також сміх сприяє появі в організмі у великій кількості Т-лімфоцитів, які необхідні для боротьби з різними хворобами.

Крім цього, сміх робить дитину щасливою. У дитини, що сміється, в організмі починають вироблятися ендорфіни, які називаються також гормонами щастя. Вони можуть дещо притупити душевну або фізичну біль. Тому сміх можна вважати і своєрідним ліками від стресу, болю та заподіяних кривд. У дитячому віці дуже важливо, щоб стреси та кривди не мали довгострокового впливу на організм. Інакше в дитини буде занижена самооцінка, вона стане замкненою.

Варто зазначити, що ефективним вважається далеко не всякий сміх. Він повинен бути щирим і йти від душі. Як правило, здоровий сміх звучить як «ха-ха», а інші варіації реготу («хі-хі», «хо-хо» і т.п.) не роблять настільки позитивного впливу на організм.

Отже, сміх поділяється на:

·  сміх А (ха-ха) — буде означати вислів задоволення і радості. Такий сміх є одним з різновидів здорового сміху.

·  сміх Е (хе-хе) — вважається заздрісним і висловлює презирство і зловтіху.

·  сміх І (хі-хі) — іронічний. Так сміються ті люди, яким є що приховувати.

·  сміх О (хо-хо) — у ньому вловлюється критика, сумнів і протест.

·  сміх У (ху-ху) — висловлює прихований страх і боягузтво. Характерний для тих людей, які мають певні забобони і дуже бояться критики зі сторони.

Звичайно, впроваджувати «сміхові» вправи на уроках слід з урахуванням особливостей  предмету. Наприклад, на позакласному читанні ви можете запропонувати дітям уривок розповіді із кумедними пригодами, або гумореску. На уроці математики, в ролі приклада розв’язання задачі візьміть не звичайну, а задачу із смішним текстом. Загальною «сміховою вправою» для будь-якого уроку може стати кумедна фізкультхвилинка.

Що ж стосується впровадження «сміхових» вправ на заняттях у гуртках, то  керівникам театральних, вокальних, танцювальних гуртків буде зробити це найлегше. Покажіть дитині смішний уривок танцю, клоунади, або «покорчіться» під час розпівки — і ви оздоровити дитину без великих навантажень на її організм.  Взагалі, «сміхові» вправи можна поєднати із казкотерапією, прочитавши дітям  розповідь із смішними пригодами.

Проходячи «мовне мистецтво», дітей також легко розсмішити, давши завдання попрацювати над скоромовками. У гуртках театрального напрямку «сміхові» вправи можуть бути закладені навіть в програму, так як гарний актор повинен вміти сміятися «за командою» (дод.К).

Психологічне оздоровлення пов’язано зі звільненням глибоко репресованих емоцій. Сміх — один з процесів, який допомагає підійти до таких болючих почуттів як гнів, страх, сором. Їх прояву та проживанню заважає почуття контролю, яке прищеплюється з ранніх років. Діючи з найкращих спонукань, вихователі часто не дозволяють дітям проявляти справжні почуття, вважаючи їх неприйнятними для суспільства: «Прибери з обличчя цю дурну посмішку», «Перестань пхикати», «…Не можна, Не смій, Не думай», а потім, коли діти дорослішають, наставляють «Треба, Повинен, Потрібно, Слід». І діти все більше і більше відчужуються від тіла і своїх почуттів, стаючи менш живими, все більше і більше заганяють себе у рамки пристойності і прийнятих у суспільстві стереотипів, не помічаючи своїх дійсних бажань і почуттів.

Відомо, що наші комплекси, проблеми, страхи осідають в тілі у вигляді напружень, блоків, затискачів, перетворюючи тіло в жорсткий панцир, відокремлюючи себе від почуттів і тілесних переживань, що і робить нас менш живими та радісними. До тих пір поки ми носимо ці затиски, до нас не можуть прийти інші почуття, ми стаємо як би «замороженими». Сміхотерапія спрямована на повернення природного сміху, який знімає напруження в тілі, воно розм’якшується і поступово звільняється від затисків і напруги. За словами Дарвіна, «сміх – це судомна розрядка м’язової енергії». Коли прибираються м’язові затиски, з’являється контакт з тілом, і звільняються пригнічені емоції. Смійтеся на здоров’я!

Здоров’я - це сила!

Здоров’я – це клас!

Хай буде здоров’я

У вас і у нас!

         

Будьте здоровими,

Будьте щасливими,

Будьте розумними,

Будьте красивими

ВИСНОВКИ

Отже, найважливішою метою впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій в освітній процес є формування культури здоров’ я. Культура здоров’ я повинна не вивчатися, а виховуватися. Невід’ ємною частиною культури здоров’ я є є інформованість в питаннях здоров’ я та здорового способу життя. І саме з цими питаннями звертається учень до вчителя під час вивчення предметів.

Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителя задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи.

Урок з використанням здоров’ язбережувальних технологій повинен не викликати в учнів погіршення здоров’ я. Як тут не згадати мудрі слова В.О.Сухомлинського, який у кількох своїх статтях підкреслював: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’ я- це найважливіша праця вчителя. Від життєрадості, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд,  розвиток, міцність знань, віра в свої сили». Завдання вчителя – знайти найоптимальніші способи навчання і виховання учнів, використовуючи передові педагогічні технології для того, щоб навчально- виховний процес був радісним, доступним для всіх,здоров’язбережувальним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Астахова О.В., Тихоплав С.М. Динамічні паузи як один із ефективних методів забезпечення оптимізації рухової активності школяра. – Х.: Вид. група «Основа», - 2011. - №12(269) травень. – с.2-9.

2.     Кравченко Т.В., Москвич Т.М., Виноградова О.М. Хто сказав, що ми не можемо змінити світ? Збірник матеріалів з досвіду апробації програми ВФ «Крок за кроком». – Дніпропетровськ, 2004 р. – с.2-33.

3.     Кучинський М.В. Фізпауза на уроках української мови//Початкова школа. – 1991. - №10. – с.39-40.

4.     Сугак З.К. Година здоров’я//Початкова школа. – 1988. - №10. – с.29.

5.     Сухомлинський В.О. Вибрані твори.: В 5-ти томах. – К., 1977. – Т.З. – с.103.

6.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1981.

7.     Туріщева Л.В. Психокорекційні ігри в роботі педагога. – Х.: ВГ «Основа», - 2007. – 160 с. – «Профільне навчання».

8.     Уроки в природі. 1-4 класи/уклад. Л.Р.Токотиленко. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та вховання»; Вип.5 (89)).

9.     Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сім’ї росте дитина. – К.: «Видавництво» Неопалима купина». – с.49,51.

10. http://liderorg.at.ua/index/zdorov_zberigajuchi_tekhnologiji/0-942.

ДОДАТКИ

Додаток А

Орієнтовний комплекс ранкової гімнастики

для учнів молодших класів

1.                     Ходьба на місці у середньому темпі на носках і п’ятках.

2.                     Піднімання рук угору.

В.п. (вихідне положення) – ноги разом, руки за голову, лікті розвести.

1-2. Підняти руки вгору, протягнутися, відставити ліву (праву)  ногу назад на носок.

3-4. Повернутися у в.п. Повторити 2-4 рази.

3.  Нахили тулуба в сторони.

В.п. – стоячи, ноги на ширині плечей, руки вздовж тулуба.

1-2. Нахиляючись ліворуч, ковзати лівою рукою вниз по нозі, водночас праву піднімати вгору по тулубу.

3-4. Повернутись у в.п.

Те саме праворуч.

Повторити 2-4 рази.

4.                     Присідання.

В.п. – стоячи, п’ятки разом, носки нарізно, руки на поясі.

1-2. Присісти, руки підняти вгору, спину тримати прямо, дивитися вперед.

3-4. Встати, випрямитися, руки на пояс.

Повторити 3-4 рази.

5.                     Нахили тулуба вперед.

В.п. – стоячи, ноги нарізно на ширину плечей, руки вздовж тулуба.

1-2. Нахилитися вперед, дивлячись перед собою, зберігаючи пряму спину, руки витягнуті вперед.

3-4. Повернутися у в.п.

Повторити 3-4 рази.

6.                     Стрибки на місці.

В.п. – зімкнута стійка, руки опущені вниз.

1. Стрибок, ноги нарізно, руки підняті через сторони вгору.

2. Стрибком у в.п.

Повторити 4-5 разів.

7.                     Ходьба в повільному темпі з підніманням рук угору та опусканням їх через сторони вниз.

Додаток Б

Чистомовки

           Ши – ши – ши – чистомовку допиши.

           Ша – ша – ша – гарна дуже школа наша.

           Шу – шу – шу – вправно приклади пишу.

           Ші – ші – ші – вчу цікаві тут вірші.

                     *        *        *

           Шу – шу – щу – чистомовку я пишу.

           Ят – ят – ят – їх пишу для всіх малят.

           Ки – ки – ки – всі говорять залюбки.

           Ло – ло – ло – щоб чисте мовлення було.

                     *        *        *

           Єць – єць – єць – подув сильний вітерець.

           Аї – аї – аї – облітає листя в гаї.

           Го – го – го – ми збираємо його.

           Ас - ас – ас – принесемо його в клас.

                     *        *        *

           Оз – оз – оз – великий мороз.

           Ос – ос – ос – наливний колос.

           Уж – уж – уж – багато калюж.

           Аз – аз – аз – провели нам газ.

           Ас – ас – ас – поздоровте нас.

           Аж – аж – аж – дуже важкий багаж.

                     *        *        *

           За – за – за – замекала коза.

           Зу – зу – зу – прив’язали ми козу.

           Зо – зо – зо – йди сюди, козо!

           Зе – зе – зе – дід їй сіно везе.

           Зі – зі – зі – є що їсти цій козі.

           Зи – зи – зи – буде молоко нам від кози.

 

                     Додаток В

Скоромовки

                   Жаба спала в жабуринні,

                   Жук – під кущиком ожини.

                            *        *        *

                   Вітрище ущух у кущах,

                   Не свище вітрище – зачах.                                         *        *        *                           На подвір’ї зелен кущ.

                   Над кущем літає хрущ.

                   Ми прибігли до куща.                            Над кущем нема хруща.

Сидьма сом сам сидів.

Самого сома сум схопив.

Усю сім’ю скликав сом.

Сміх і співи за столом.

         *        *        *                

Вибіг Гришка на доріжку.

На доріжці сидить кішка.

Взяв з доріжки Гришка кішку,

Хай піймає кішка мишку.

Додаток Г

Мовні розминки або артикуляційні зарядки

           - Де ж наш пустун-язичок?

           Заховався за біленький тиночок

           Ліг на бочок і мовчок.

           А ми зараз його розбудемо!

           - Поплямкали губками.

           - Поклацали зубками.

           - Посичали гускою: с-с-с.

           - Подзижчали комариком: з-з-з.

           - Подирчали трактором: др-р-р.

           - Пошуміли вітерцем: ш-ш-ш.      

                     *        *        *

-       Як шумлять Дерева? (Ш-ш-ш).

-       Як можна по-іншому сказати «тихо»? (Тс-с-с).

-       Як мама колише дитину?

-       Як тато забиває цвях?

-       Що каже бабуся внуку-замазурі?

-       Як дідусь шарудить газетою?

                     *        *        *

-        Хто гуркоче?

-        Гур - гур - гур! (Діти повторюють). (Грім).

-        Хто лякає?

-        Гав – гав – гав! (Діти повторюють). (Собака).

-        Хто питає?

-        Га – га – га! (Діти повторюють). (Гуска).

                     *        *        *

Гуси стали гелготать

І по гусячи кричать: «Га – га – га».

Кошенята замуркали: «Мур – мур – мур!»

Горобці зацвірінькали; «Цвінь – цвірінь!»

Коні заіржали: «І – гі – гі!»

Мухи задзижчали: «Ж – ж – ж!»

Жабенята квакають: «Ква – ква – ква!»

Каченята крякають: «Кря – кря – кря!»

Дощ, як хлопчик по стежинці:

Туп – туп – туп.

І гуркоче грім у небі:

Го – го – го.

Блискавиця б’є по хмарі:

Бу – бу – бу,

Дзюркотить вода у річці:

Хлюп – хлюп – хлюп.

                    ***

Жук літає угорі

І дзижчить: «Жу –жу»

Вуж сховався у норі

І шипить: «Шу – шу»

Шелестить трава: «Ша – ша»

Пилка дзенькає: «Дза – дза»

Краплі падають: «Дзінь – дінь»

Повний звуків

Цілий день.

           *        *        *

Гра «Хто що промовляє»

-  Зозуля кує ку-ку, ку-ку.

-  Голуб воркує гу-гу, гу-гу.

-  Півень кукурікає ку-ку-рі-ку.

-  Сова кричить угу-угу-угу.

-  Риба мовчить.

-  Котик муркоче мур-мур.

-  Собачка гарчить гар-р-р.

Додаток Д

Діагностична вправа «Квітка-семиквітка»

Мета: визначення емоційного стану дитини відповідно до ко­льорової гами: жовтий – радість; червоний – щастя; синій – образа; зелений – спокій; сірий – сум; помаранчевий – здивування; коричневий – втома.

Обладнання: кольорові картки у формі пелюсток квітки, розкладені в довільному порядку.

Завдання. Візьміть у руки пелюстку того кольору, який вам сьогодні найбільше до вподоби, з яким хо­четься потоваришувати, побути довше.

Завдяки кольорам значно розширюєть­ся індивідуальна сфера переживань.

Діагностична вправа «День мого кольору»

Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу.

Обладнання: підручні засоби (кольоровий папір, предмети різних кольорів, фарби, тканини)

Завдання. За допомогою підручних засобів створіть: веселку настроїв; одяг настроїв; кольорову паличку-виручалочку; ласкаве проміннячко настрою; куточки свого настрою; малюнки «Мій настрій».

Діагностична вправа «Кольоровий настрій»

Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу.

Обладнання: на ватмані намальоване коло, розділене на сектори: червоний – активність, фіолетовий – сум та тривога, жовтий – спокій та задоволення, зелений – задумливість, мрійливість.

Завдання. Прислухайтесь до себе. Що ви відчуваєте: радість чи сум, спокій чи тривогу? Чому? Якого кольору ви уявляєте свій настрій?

Діти мають поставити свої фішки-сердечка на той сектор кола, який відповідає їхньому настрою.

Графічна вправа «Хвилинка-кольоринка»

Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; емоційний відпочинок дитини.

Обладнання: кольорові олівці, фломастери, папір.

Завдання: намалюйте те, що побажаєте (просто лінії, кульки, сніжинки, квіти тощо), використовуючи кольорові олівці або фломастери.

Час на виконання вправи: 4 – 5 хв.

Вправа «Хвилинки – кольоринка» (варіант 2)

Мета: емоційне розвантаження, відпочинок школяра.

Обладнання: картки або серветки різних кольорів.

Завдання: оберіть серветку певного кольору, сядьте зручніше, розслабтесь і дивіться протягом 5 хвилин на обраний колір.

Час на виконання вправи: 5 хв.

Графічна вправа «Малюємо себе»

Мета: створювати умови для усвідомлення дітьми себе як індивідуальності; розвивати особисту емоційну сферу дитини.

Обладнання: кольорові олівці, фломастери, папір.

Завдання. Намалюйте кольоровими олівцями себе зараз і себе в минулому.

Рекомендації педагогу: обговоріть з дітьми деталі малюнка; у чому вони розрізняються; з’ясуйте, що дитині подобається і що не подобається в собі, що їй хотілося б змінити.

Графічна вправа «Мої друзі»

Мета: діагностування та з’ясування проблем у міжособистісних стосунках дитини.

Обладнання: кольорові олівці, фломастери, папір.

Завдання. Намалюйте кольоровими олівцями своїх друзів. Можна намалювати їх як людей, а можна у вигляді тварин, птахів, квітів, дерев тощо.

Рекомендації педагогу: після малювання потрібно обговорити малюнок з дитиною, запитавши її, хто тут намальований, чому вона намалювала саме цих дітей? Чому намалювала їх в певному образі?

Вправа «Фантазія»

Мета: підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів; розвиток творчої уяви та фантазії.

Обладнання: кольорові полотна розміром 1,5м на 1,5м., червона квітка.

Хід вправи. Учні сідають біля тканини потрібного кольору і уявляють, що вони, наприклад, на березі моря чи річки або, тримаючи в руці червону квітку, вони уявляють себе нею. Діти розповідають про свої відчуття.

Вправа «Кольоровий день»

Мета: підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів; розвиток творчої уяви та фантазії.

Обладнання:різнокольорові предмети (іграшки, тканини, нитки тощо), олівці, фломастери, фарби, папір.

Хід вправи.

Діти разом з педагогом обирають певний колір, і йому присвячується день: з кольором знайомляться, розглядають, грають, малюють, створюють фантастичні оповідання, ігри, споруди тощо.

Реабіталіційна вправа «Кольорова водичка»

Мета: стимулювати позитивний настрій дитини; підбадьорити, підняти настрій та емоційний тонус дитини.

Обладнання: прозора склянка з водою, кольорова серветка.

Хід вправи

Учитель (учень) наливає у прозору склянку воду, ставить її на кольорову серветку. Вода вбирає інформацію про колір (5 – 10 хв.). За цей час діти розповідають вірші про «кольорову водичку», тим самим додатково заряджають воду позитивною інформацією. Наприклад:

Я люблю водичку жовту, що, як сонце, зігріває.

Коли дощ надворі, мряка, ця вода нас звеселяє.

Учитель пропонує дітям випити заряджену кольором воду за півгодини до прийому їжі.

Реабіталіційна вправа «Зоряне дихання»

Мета: протидія болі будь-якого походження, тривозі, страху, поганого настрою.

Хід вправи

Педагог пропонує дітям виконувати його команди:

·  Сядьте якомога зручніше, а краще – приляжте.

·  Уявіть синє небо, засіяне зорями.

·  Оберіть одну зірочку – вона тепер належить вам.

·  Виберіть колір, необхідний для зцілення.

·  Включіть зірочку, нехай вона засвітиться цим кольором. Кольоровий промінь широкий, він все довкола заповнює своїм сяйвом. Вдихніть на раз-два-три, уявляючи, що ви вдихаєте кольорове повітря. Повітря, проникаючи через ніс, заповнює усе ваше тіло. Спробуйте побачити та відчути це. Вдихайте носом.

·  Затримайте дихання, порахувавши до трьох.

·  Видихніть на раз-два-три.

·  Ще двічі повторіть дихальний цикл.

Отже, кольоротерапія – це дієвий метод психологічного впливу на дитину, який може використовуватися у роботі з молодшими школярами з діагностичною, педагогічною, профілактичною та лікувальною метою.

«Каченята»

Раз-два — всі пірнають,
Три, чотири — виринають,
П'ять, шість — на вод
Кріпнуть крильця молоді,
Сім, вісім — що є сили
Всі до берега поплили,
Дев'ять, десять — обтрусились
І за парти опустились.

«Гори Карпати»
Раз-два – піднімається гора,
Три, чотири – це круті гірські схили,
П'ять, шість – це орли дивний танець завели,
Сім, вісім – це смерічки похилилися до річки,
Дев'ять, десять – це вода з водоспаду витіка.

«Буратіно»

Буратіно потягнувся,
Раз – нагнувся, два – нагнувся,
Руки в сторону розвів –
Мабуть, ключик загубив.
А щоб ключик відшукати,
Треба нам навшпиньки встати.

«Зайченята»

Сірі зайчики маленькі
(Вушка є у них довгенькі)
В лісі грались, веселились, —
Працювати вже стомились.
А щоб добре працювати,
Треба трішки пострибати.
Відпочили, розім'ялись
Й до роботи знову взялись.

«Ходить білочка по лісі»

Ходить білочка по лісі	Діти ходять по кімнаті
По високому, густому,	розводять руки, піднімають руки вгору
По зеленому, рясному.	відводять руки в сторони, слідкують поглядом
В неї стежечок багато:	відводять руку у загадану сторону
По землі і по деревах	слідкують поглядом
Справа стежечка – до зірки	простягають руки вправо
Зліва стежечка – до шишки,	простягають руки вліво слідкують поглядом.
Ззаду стежка – до горішка.	повертаються назад

Додаток Е

Імітативні руханки

Руханка 1

Раз, два - дерева.	Встати
Три, чотири - вийшли звірі,	ходьба на місці
Пять, шість - пада лист.	Нагнутися
Сім, вісім - птахи в лісі.	помахи руками, як крилами
Дев'ять, десять - це сунички Підняли червоні личка.	підняти руки і голови догори

Руханка 2

Ось іде до нас весна. Все навколо ожива:	встати, ходьба на місці
Підсніжники прокидаються,	Потягнутися
Проліски посміхаються,	Посміхнутися
Пташки прилітають,	махають руками, як крилами
Діти вибігають,	біг на місці
На луках стрибають.	Стрибки

Руханка 3

Трава - низенька-низенька,	Присісти
Дерева - високі-високі.	Потягнутися
Вітер дерева колише, гойдає	нахили тулуба
То вправо, то вліво хитає,	нахили тулуба
То вперед, то назад,	нахили тулуба
То вниз пригинає.	нахили тулуба
Птахи летять, відлітають	помахати руками, як крилами
А учні тихенько за парти сідають	сісти за парти
І (назва предмету) вивчають.

Руханка 4

Ягіл, ягіл, ягілочка, Ягілова дочка.	прискорена ходьба на півпальцях
Устала ранесенько, Вмивалася білесенько	імітація вмивання
Голівоньку чесала, Сережки надівала,	масаж голови від чола до потилиці
Квіточки позбирала, Віночок заплітала.	присідання і вставання, руки на поясі
На вулицю вийшла, Як зіронька зійшла.	перекочування ніг з пальців на п'яти
Взялася попід боки, Показала скоки.	стрибки на місці

Додаток Ж

Вправи-енергізатори, нестандартні фізкультхвилинки

Енергізатор – це коротка вправа, що віднов­лює енергію групи.

Призначення енергізаторів на уроці – ство­рення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової актив­ності. Крім того, вони дозволяють учням проявити рівні здібності — тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

Енергізатори корисні для послаблення монотон­ності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Переваги використання енергізаторів:

·  відновлення енергії класу;

·  привертання уваги учнів;

·   об'єднання кількох методів навчання в єдине ціле;

·   включення всіх у процес навчання;

·   отримання задоволення від навчання.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовується не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

«М'ячик по колу»

Обладнання: м'яч середнього розміру.

Хід вправи: учні стоять. Руки з відкритими долонями на рівні талії.

Завдання: кидати м'яч один одному хаотично, якомога швидше, але не допускати його падіння.

«Австралійський дощ»

Хід вправи: учні стоять. Учитель показує рух, усі повторюють його, поступово приєднуючись один до одного.

·  Чи знаєте ви, який австралійський дощ?

·  Піднімається вітер (потираємо руки).

·  Падають перші краплини дощу (клацаємо паль­цями).

·  Почалася злива (плескаємо долонями по стег­нам).

·  Злива перетворилася на бурю (тупаємо).

·  Ось буря стихає (плескаємо долонями по гру­дині).

·  Стихає злива (плескаємо долонями по стег­нам).

·  Закінчується дощ, падають останні краплі (кла­цаємо пальцями).

·   Шумить тільки вітер (потираємо долоні).

·  Австралійський дощ скінчився. Сонце! (Діти піднімають руки вгору)

«Цифри»

Хід вправи: стоячи, за інструкціями вчителя виконуємо вправу: «Зараз ми будемо писати цифри у незвичний спосіб.

Цифру 1 «пишемо» носом (кажемо і вико­нуємо),

цифру 2 – підборіддям,

цифру 3 – правим плечем,

цифру 4 – лівим плечем,

цифру 5 – «пишемо» правим ліктем,

цифру 6  – лівим ліктем,

цифру 7  –  правим коліном,

цифру 8  –  лівим коліном,

цифру 9  – правою ногою,

а десяточку – «хвостиком».

«Шалене курча»

Хід вправи: учні стоять, і за командою одно­часно трусять по вісім разів – спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім правою ногою, потім лівою ногою. Не зупиняючись, продовжують разом робити теж саме, тільки по сім разів, потім по шість разів тощо. Темп рухів поступово підви­щується. Вправа закінчується, коли зроблено по одному стряхуванню кожною кінцівкою. Учасникам стає зрозуміло, чому вправа має таку назву.

«Подарунок»

Хід вправи: учні стоять. Починаючи з ведучо­го, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусіду (морозиво, квітку, кішку, сонце, свій настрій тощо). Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь інший подарунок наступному учаснику.

«Добра тварина»

Хід вправи: діти стоять, тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!» Видих – усі роблять два кроки назад. Вдих - два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б'ється її велике, добре серце. Стук - крок уперед, стук - крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми -єдине ціле».

«Один до одного»

Хід вправи: учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо.

За командою: «Один до одного» змінити пари.

«Загальна увага»

Хід вправи: усім учасникам гри пропонується виконати одне і те саме просте завдання. Будь-якими засобами, не вдаючись до фізичних дій, потрібно привернути увагу одного з учасників вправи - установити зоровий контакт. Ті, хто зумі­ли привернути увагу один одного, сідають. Вправа продовжується доти, поки всі учасники не сядуть на свої міста.

«Гуфі»

Хід вправи: на початку вправи ведучий обирає одного учасника на роль Гуфі (казкової істоти), але повідомляє його про це так, щоб інші учні класу не дізналися. Учні стають, і ведучий повідомляє, що серед присутніх є мовчазна істота Гуфі. Зна­йти її можна лише так: доторкнутись і запитати: «Ти – Гуфі?» Якщо відповідь буде «Ні» – можна рухатись далі. Якщо відповіді не буде – значить це справжній Гуфі, і той, хто доторкнувся до нього, приліплюється до нього і сам стає такою ж мов­чазною істотою.

«Грім - ураган - землетрус»

Хід вправи: учні об'єднуються в трійки. У кож­ній трійці двоє учасників беруться за руки і, під­німаючи їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними - це мешканець хатинки.

Якщо ведучий каже «Грім» - мешканці хатинок намагаються знайти собі нові хатинки і забігають усередину нової пари. Якщо він каже: «Ураган» —–«хатинки» шукають собі нових мешканців. А за командою «Землетрус» – всі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого – знайти собі, трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим.

«Світлофор»

Хід вправи: учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. Якщо тре­нер каже: «Червоний!», учні мають швидко присіс­ти; якщо «Зелений!» – учасники продовжують іти і плескають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко.

«Зіпсований телефон»

Хід вправи: ведучий пропонує учням стати в коло. Ближчому до ведучого учню передаємо (дуже тихо) одну фразу, наприклад: «У середу фут­бол, у четвер контрольна з математики, а в п'ятницю кінець тижня». Запропонуйте йому передати (теж дуже тихо) цю фразу по колу. Останній учасник промовляє вголос те, що він почув і зрозумів.

«Динамічні»

Хід вправи: «напишіть» у повітрі носом і під­боріддям цифри від 1 до 10 або букви (наприклад, А, В, Д, О, У, К, М, П, Р, Ш тощо). Робити це треба з максимальним повертанням голови (цифри або букви повинні бути високими і великими). Можна малювати в повітрі різні предмети, фігури, тощо, писати добрі слова. Виконуючи вправу, потрібно рухати шиєю плавно, без ривків і зайвого напру­ження. Тулуб тримати нерухомо, спину прямо.

Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвій­ного підборіддя.

Фізкультхвилинка - гра «Чапля»

Хід вправи: оголошується конкурс на кращу «чаплю». За сигналом діти повинні праву ногу зігнути в коліні, повернути її на 90° до лівої ноги і притиснути ступню до стегна лівої ноги якомо­га вище. Руки на поясі. Очі заплющені. Необхідно протриматися в такому положенні якомога довше.

Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрації уваги, а також завжди дуже смішить дітей.

«Вуха»

Хід вправи: для виконання цієї вправи потрібно | сісти на край стільця. За сигналом діти нахиляють голови до плечей, по черзі зліва направо і справа наліво. Нахили виконуються сильно і різко, так, щоб у кожному нахилі дістати вухом до плеча. Вправа виконується 20 секунд.

У цій вправі розігріваються вуха, а через нерво­ві закінчення у вушних раковинах збуджується і весь організм. Крім того, розробляється актив­ність шийних хребців.

Дихальна фізкультхвилинка «М'яч»

Хід вправи: уявіть, що у вас у руках м'яч. Зро­біть глибокий вдих і виконайте команду «М'яч про­битий» – зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується м'яч.

«Машинка»

Хід вправи: робота губ, гудіння губами, тріск – чим противніше – тим краще (на усмішці м'язи розтягуються).

«Рубання дров»

Хід вправи: діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Руки опущені, пальці зчеплені в замок.

Підніміть руки вгору, вдихніть, прогніться назад.

Потім, різко видихаючи, зі звуком «ха!» нахи­літься, опустіть руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу підніміть їх угору.

Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із груд­ної клітки.

Вправа добре очищає дихальні органи, покра­щує їх роботу.

Додаток З

Психологічні фізкультхвилинки

Здібність людини до саморегуляції стану, до психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію у довкіллі, у стосунках з іншими. Навча­ти керувати своїм психофізичним станом треба починати з дитячих років.

Вправи пропонуються у формі гри.

Поза «кучера»: діти сідають на стільці, виправ­ляють спину, прагнуть розслабити всі скелетні м'язи. Слід стежити, щоб діти не нахилялися впе­ред, інакше діафрагма буде тиснути на шлунок. Голова повинна бути опущена на груди, ноги роз­слаблені і зігнуті під тупим кутом, носки трохи розсунені. Очі заплющити. Найголовніше – навчи­ти дітей полинути в уяву. Ефективно використо­вувати образи казкових персонажів, улюблених звіряток.

«Морозиво»

Учитель. Я знаю, що ви всі любите морозиво. Уявіть, що ви завітали до Снігової королеви. Замерзли і стали самі схожі на морозиво. Тіло, руки, ноги, голова скуті холодом... Брр... Але прийшов добрий чарівник і сказав: «Заплющіть очі! Покладіть руки на коліна. Вам зручно, вам ніщо не заважає... Зараз

почнемо відтавати. Зігріваються і відтаюють паль­чики ніг, зігріваються і відтаюють ступні, зігріва­ються і розслаблюються коліна. Тепло йде від паль­чиків ніг угору, ноги теплі, вони розслабляються. Зігріваються пальчики рук. Пальці розслаблюються. Зігріваються і розслаблюються долоні. Зігріваються і розслаблюються кисті рук. Тепло від кистей іде до ліктиків. Від ліктиків до плечей. Руки теплі, роз­слабились. Вам тепло. Тепло йде по всьому тілу, від жидотика піднімається до грудей, шиї, голови. Обличчю жарко. Обличчя розслабилося, ротик від­крився, голова повисла».

Розтануло морозиво, розтеклося солодкою калюжею по підлозі.

«Комплімент»

Хід вправи: діти повертаються одне до одно­го, витягають руки вперед і з'єднують їх із доло­нями товариша. За сигналом учителя діти по черзі говорять комплімент один одному. Компліменти не повинні повторюватися. Вимовляється комплімент із посмішкою, треба дивитися в очі дитині, якій він призначається.

«На кого я схожий (схожа)?»

Хід вправи: діти дають один одному порівняль­ні характеристики. Наприклад: «Тетянко, у тебе чудова посмішка, схожа на сонечко!», «Альбіно, у тебе очі — як зірочки!»

Гра розвиває мовлення учнів, учить бачити в однолітках прекрасне, добре.

«Настрій»

Хід вправи: діти починають ходити по кімнаті, відчуваючи власне тіло.

 Подумайте про власний настрій, у якому ви починали вправу. За допомогою ходи проде­монструйте різний настрій.

Кожен рух виконуйте протягом 13-ти секунд. Рухайтесь як:

·   дуже втомлена людина;

·  щаслива   людина,   яка   отримала   радісну звістку;

·  людина, яка постійно чогось боїться;

·  геній, який отримав Нобелівську премію;

·  людина, у якої «нечиста» совість;

·   канатоходець, який рухається по дроту.

Повертаючись на своє місце, покажіть настрій, у якому перебуваєте зараз.

Додаток К

Вправи на сміхотерапію

1. Встаньте, вдихніть і… посмійтеся! Вийшло? Ні? Ми дуже серйозні, тому нам так складно щиро розсміятися. Почувши веселий жарт, ми всього лише посміхнемося. Адже саме сміх, а не чергова посмішка, приносить максимум користі. Потренуйтеся — і ви навчитеся сміятися в будь-який момент.

2. Виконайте ще одну вправу — посміхніться і утримуйте посмішку. Хід думок і навіть настрій почнуть поліпшуватися — і ось вже ваша усмішка стане не награною, а справжньою.

3. В американських книгах можна знайти таку рекомендацію: «Встаньте перед дзеркалом і почніть корчити пики і показувати язик своєму відображенню! Сміх не змусить себе чекати!». Напевно, такий спосіб не всім підходить, але ж у кожного з нас є щось, що викликає щирий сміх — такі собі «сміхотаблетки».

Це може бути улюблена комедія, смішні оповідання, збірники анекдотів чи відеозапису, на яких відображені сімейні свята. Зберіть для себе скриньку сміху та відкривайте її, коли це необхідно. Погане самопочуття, поганий настрій і депресія відступлять під натиском радісного сміху! Смійтеся на здоров’я!

Гуморески

«Дивний школяр»

Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися, 
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

«Найкраща мова»

Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
— Якій мові ми синочка
Будемо навчати —
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
— Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

«Контракт»

«Заключив контракт мільйонний
Футболіст Дмитрина»,
Чита батько у газеті й погляда на сина.
Той уроки вчить старанно
Давно й без спочину.
Розлютився раптом батько
Й кричить на хлопчину:
— Все гризеш оту науку,
Хочеш вченим стати?
Краще йшов би на подвір’я
М’яча поганяти!