Використання інноваційних форм

 проведення уроків

План

1.    Форми сучасного уроку в початковій школі

2.    Мультимедійні уроки у початковій школі та їх типи

3.    Інтегрований урок

4.    Відмінні риси нетрадиційного навчання.

5.    Роль нетрадиційного навчання в освіті.

6.    Форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі.

Ф. Ніцше писав:

  „Людина – це стріла, пущена в майбутнє».

Стріла реалізує себе в леті! Дати дитині цей лет –

 завдання вчителя.»  

Основною формою навчально-виховної роботи в сучасній школі залишається урок. У 80-х роках ХХ ст. набуло активності масове застосування нестандартних уроків, з якими вчителі пов’язували підвищення якості навчального процесу, формування позитивної мотивації до навчання, розвиток пізнавальних інтересів школярів.

Зупинимося на термінологічних ознаках поняття «нестандартний урок». У численнних публікаціях паралельно існують два терміни на позначення цього «нестандартний» та «нетрадиційний» урок. Відомо, що традицією називають те, що успадковано від попередніх поколінь. А в історії розвитку уроку як форми навчання в школі нестандартні заняття існували й раніше. Вони з’явилися тоді, коли в суспільстві відбувалися радикальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках XX ст. виникли урок-суд, урок-диспут, урок у полі, урок-ярмарок тощо. Тому, на нашу думку, термін «нетрадиційний урок» поступається іншому, що більш точно відображає сутність означуваного поняття, — «нестандартний». Це урок,  позбавлений шаблону, трафарету в його організації, він ґрунтується на оригінальному, творчому підході у визначенні змісту, методів, засобів навчання.

Істотними ознаками нестандартного уроку є:

1.     Гнучкість структурної побудови;

2.     Зміна усталених функцій учителя й учнів;

3.     Активне застосування групових форм роботи;

4.     Максимальна реалізація міжпредметних зв'язків.

1. Розпізнавальною ознакою нестандартного уроку є його гнучка структурна організація. Адже саме стандартизовану, канонізовану чотирикомпонентну структуру традиційного уроку дослідники і вчителі вважають найістотні­шим недоліком такого типу уроку. Відмова від жорсткої побудови навчаль­ного заняття розкріпачує вчителя, сприяє можливості врізноманітнювати методику і техніку його проведення.

2. На нетрадиційних уроках учні є активними суб'єктами навчально-пізнавальної діяльності. За таких умов школярі стають зацікавленими одно­думцями, рівноправними співучасниками педагогічного процесу. Суб'єкт-суб'єктний тип взаємодії вчителя й учнів на нестандартному уроці не варто розглядати як опозицію чи альтернативу суб'єкт-об'єктному типу взаємодії. Адже перебуваючи в позиції суб'єкта процесу засвоєння знань, учень про­довжує залишатися об'єктом навчального процесу, оскільки цей процес проектується, планується і здійснюється вчителем, під його керівництвом.

3. Уроки на зразок ділової чи рольової гри, уроки-змагання передбачають розподіл учнів на невеликі групи, кожна з яких виконує окреме завдання. Така співпраця сприяє формуванню позитивної мотивації навчання, роз­витку відповідальності, взаємопідтримки. Групова діяльність задовольняє природну потребу дитини в спілкуванні. Відбувається взаємозбагачення учнів шляхом обміну інформацією і цінностями, формуються комуніка­тивні навички.

4. Інтегровані, міжпредметні уроки дають можливість формувати цілісне уявлення про проблему, яка вивчається. Активна позиція учня в ситуації критичного аналізу інформації, здобутої з різних джерел, має важливе зна­чення для підвищення ефективності його навчальної діяльності.

Отже, нестандартний урок як педагогічна інновація — це результат моди­фікації й удосконалення традиційного уроку шляхом внесення змін у його структурну побудову, методичне орієнтування, форму взаємодії учителя й учнів, що сприяє підвищенню пізнавальної активності і самостійності учнів, посиленню їхньої суб'єктної позиції в навчальному процесі.

Сучасний урок – це поєднання традиційних технологій та нових інформаційних джерел, які передбачають використання теле- та радіомовлення, періодики, архівних матеріалів, ресурсів мережі Інтернет тощо.

Це використання додаткового матеріалу, який можна знайти для різних категорій учнів і для різного рівня підготовки.

Існує 2 шляхи:

- використання спеціальних навчальних програм, в яких передбачаються матеріали для різних видів навчальної діяльності, також пропонується методика їхнього використання;

- самостійний відбір окремого матеріалу щодо конкретних цілей навчання.

Але введення такої технології в освітню діяльність вимагає не просто навчання педагогів, але й представляє собою комплексну науково-педагогічну, соціальну та організаційну проблему, від рішення якої залежить інтелектуальний потенціал найближчого майбутнього.

1.     Форми сучасного уроку в початковій школі

У початковій школі, крім традиційного уроку, велика увага приділяється розвивальному навчанню, грі, навчальним дискусіям. Практика показує, що переваги педагогів зсуваються убік «внутрішньої» диференціації, що припускає індивідуальний підхід до дитини (або групи дітей) у ході уроку. Для цього використовуються індивідуальні освітні траєкторії, завдання, різнорівнева організація пізнавальної діяльності, групова робота.

2.     Мультимедійний урок та їх типи

Мультимедійний урок (комбінований) в початковій школі складається з логічно-обґрунтованих частин, які мають таку послідовність.

1.     оголошення теми уроку;

2.     вступ (вступна бесіда);

3.     пояснення нового матеріалу з використанням мультимедійної демонстрації;

4.     формування практичних навичок;

5.     тестові завдання;

6.     підведення підсумків уроку.

Послідовність частин (кроків) може змінюватись. Незмінними кроками є: тема уроку, вступ (вступна бесіда), формування практичних навичок, підсумки уроку.

Наведу приклад застосування мультимедійних технологій під час здійснення кожного етапу уроку в початковій школі.

Оголошення теми уроку: на екрані з’являється запис теми уроку. Учитель разом з дітьми читає запис.

Вступ (вступна бесіда): на екрані з’являються головні герої, які розповідатимуть про тематику уроку. Вони вітаються з учнями, ведуть між собою та учнями діалог відповідно до теми уроку.

Учитель (за бажанням) може продовжити з учнями цей діалог.

Пояснення нового матеріалу з використанням мультимедійної демонстрації: на слайдах розташовується необхідна тестова, графічна, відео інформація. Учні можуть слідкувати за зображенням разом з головними героями.

Формування практичних навичок: використовуються тренажери або ППЗ. Аналіз виконуваних дій: питання головних героїв до учнів. Учні відповідають самостійно, іноді – за допомогою підказок на моніторі або з допомогою вчителя.

Учитель може доповнити аналіз власними питаннями, завданнями.

Тестові завдання (завдання): питання для перевірки знань матеріалу уроку з варіантами відповідей.

Підведення підсумків уроку: діалог головних героїв. Учитель, за бажанням, може продовжити з учнями цей діалог.

Типи мультимедійних уроків у початковій школі.

Кожен із типів уроків має свої особливості.

Комбінований урок є по суті є уроком засвоєння нових знань, але за формою – поєднанням різних форм діяльності (засвоєння теоретичних понять і термінів, напрацювання практичних навичок) та пізнавальної діяльності (сприймання, усвідомлення, аналіз навчальної інформації та перевірка її засвоєння). Такими є більшість уроків.

Урок-узагальнення (урок контролю знань) містить декілька складових: тестові завдання, питання тематичної вікторини. Такий тип уроку може бути використаний учителем для тематичного оцінювання, адже перераховані форми роботи на уроці дозволяють бачити результати підготовки учня. У педагогічних програмних засобів із серії "Школа Вовка Панаса" на уроках контролю знань передбачені ігрові форми роботи, що відповідає специфіці учнів молодшого шкільного віку.

Урок-узагальнення (урок-вікторина) використовують для оцінювання рівня набутих учнями знань і вмінь.

Класифікація педагогічних технологій за організаційними формами.

 Сюди належать:

- класно-урочні;

- альтернативні;

- академічні;

- клубні;

- індивідуальні;

- групові;

- колективний спосіб навчання;

- диференційоване навчання

До групових технологій відносять і технології нетрадиційних уроків, в яких має місце розподіл класу на які-небудь групи.

·         Інтегрований урок

Одним із видів нетрадиційного уроку є інтегрований урок.

При використанні групових технологій на інтегрованих уроках відбувається збільшення активу учнів основне ядро якого складають асистенти (їх називають консультантами, лаборантами) з різних предметів. Консультанти з навчального предмету – це добре встигаючі учні, які цікавляться предметом і виявляють бажання допомогти своїм товаришам у навчанні.

Поняття «інтеграція» - це процес пристосування і об’єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності.

В перекладі з латинської «інтеграція» означає «відтворення». Виникла інтеграція як явище фундаментальних наук на фоні своєї протилежності – диференціації. Вона заклала основи і необхідність інтеграції.

Методичними принципами об’єднання предметів є:

1. опора на знання з багатьох предметів;

2. взаємозв’язок в змісті окремих дисциплін;

3. зближення однорідних предметів;

4. розвиток загальних рис для ряду предметів.

Для інтегрування окремих навчальних курсів у початковій школі існують об’єктивні причини й передумови. Однією з причин є необхідність усунути перевантаження дітей скоротити кількість навчальних годин протягом тижня, вилучити їх для предметів розвивально-виховного циклу. Об’єктивною передумовою цього є те, що інтегрований курс зможе вести сам учитель початкових класів, оскільки йому доводиться навчати дітей цих предметів у традиційній ізоляції. Натомість у старших класах інтегрування окремих предметів, навіть споріднених в один, створює труднощі у підготовці вчителя, який би вів цей курс. Адже це вимагає від нього не тільки високої кваліфікації, а й відповідної наукової ерудиції в методах наук на основі яких створено інтегрований предмет.

·         Відмінні риси нетрадиційного навчання.

До традиційних шкільних занять належать, як відомо, уроки вивчення нового матеріалу, закріплення знань, умінь і навичок, перевірки та обліку набутих знань, умінь і навичок, аналізу контрольних робіт, узагальнення та систематизації вивченого, повторення теми або розділу. Поряд з цими формами навчання останнім часом широко використовуються і нетрадиційні або нестандартні. Це, зокрема, уроки-семінари, заліки, лекції, конкурси, мандрівки, інтегровані уроки, заняття-конференції, диспути, уроки-казки, тематичних ігрові уроки, завдяки яким учні швидше і краще засвоюють програмний матеріал.

Орієнтація сучасної школи на гуманізацію процесу освіти і різнобічний розвиток особистості дитини передбачає, зокрема, необхідність гармонійного поєднання власне навчальної діяльності, у рамках якої формуються базові знання, уміння і навички, з діяльністю творчої, пов'язаної з розвитком індивідуальних задатків учнів, їх пізнавальної активності, здатності самостійно вирішувати нестандартні завдання і т.п.

Активне введення в традиційний навчальний процес різноманітних розвиваючих занять, специфічно спрямованих на розвиток особистісно-мотиваційної та аналітико-синтетичної сфер дитини, пам'яті,уваги, просторової уяви та ряду інших важливих психічних функцій, є в зв'язку з цим одним з найважливіших завдань педагогічного колективу.

·         Роль нетрадиційного навчання

Значимість зазначених вище занять в загальному навчально-виховному процесі обумовлена, насамперед, тією обставиною, що сама по собі навчальна діяльність, спрямована в традиційному її розумінні на засвоєння колективом учнів в цілому вимог базової шкільної програми, не сполучена належною мірою з творчою діяльністю, здатна, як мене парадоксально, привести до гальмування інтелектуального розвитку дітей. Звикаючи до виконання стандартних завдань, спрямованих на закріплення базових навичок, які мають єдине рішення і, як правило, єдиний заздалегідь визначений шлях його досягнення на основі деякого алгоритму, діти практично не мають  можливості діяти самостійно, ефективно використовувати і розвивати власний інтелектуальний потенціал. З іншого боку, рішення одних лише типових завдань збіднює особистість дитини, оскільки в цьому випадку висока самооцінка учнів і оцінка їх здібностей викладачами залежить, головним чином, від старанності і старанності і не враховує прояви ряду індивідуальних інтелектуальних якостей, таких, як вигадка, кмітливість, здатність до творчого пошуку, логічного аналізу та синтезу. Таким чином, одним з основних мотивів використання розвиваючих вправ є підвищення творчо-пошукової активності дітей, важливе в рівній мірі як для учнів, розвиток яких відповідає віковій нормі або ж випереджає її (для останніх рамкистандартної програми просто тісні), так і для школярів, що вимагають спеціальної корекційної роботи, оскільки їх відставання в розвитку і, як наслідок, знижена успішність у більшості випадків виявляються пов'язаними саме з недостатнім розвитком базових психічних функцій.

Ще одна важлива причина, що спонукає активніше впроваджувати специфічнірозвиваючі вправи в навчальний процес початкових класів, (можливістьпроведення ефективної діагностики інтелектуального та особистісного розвитку дітей, що є основою для цілеспрямованого планування індивідуальної роботи з ними. Можливість такого безперервного моніторингу обумовлена тим, що розвиваючі ігри та вправи базуються в здебільшого на різних психодіагностичних методиках, і, таким чином, показники виконання учнями тих чи інших завдань надають шкільним психологам безпосередню інформацію про поточний рівень розвитку дітей.

І, нарешті, можливість представлення завдань і вправ переважно в ігровій формі, найбільш доступною для дітей на етапі характерною для перших місяців перебування дитини в школі зміни ведучої діяльності (перехід від ігрової діяльності до навчальної), сприяє згладжування і скорочення адаптаційного періоду. Слід також відзначити, що ігровий, захоплюючий характер завдань, які є в той же час психологічними тестами, знижує стресогенний фактор перевірки рівнярозвитку, дозволяє дітям, що відрізняється підвищеною тривожністю, у більшповною мірою продемонструвати свої справжні можливості.

Розглянуті вище причини спонукають до активного залучення в навчальний процес початкової школи психологів, які мають досвід роботи з дітьми відповідного віку і володіють діагностичними методиками, що складають основу для розробки конкретних завдань.

Введення в шкільну програму початкових класів нетрадиційних методів викладання має на меті розширити навчальний процес і, не відриваючись від проблем навчання і виховання, розвинути особистісні якості дитини.

   

·         Форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі.

У творчому досвіді вчителів України існує близько п'ятдесяти нестандарт­них форм організації навчально-виховного процесу. Однак єдина класифікація нестандартних уроків ще не склалася, хоча добірка їх уже досить різноманітна. Існує думка про доцільність групування нестандартних уроків на такі:

·         бінарні уроки;

·         інтегровані уроки;

·         віршовані (римовані) уроки;

·         уроки-ігри.

Найчисленнішою із запропонованих є група уроків-ігор, яка водночас перед­бачає шість основних форм організації навчання:

·         уроки-дискусії;

·         уроки-дослідження;

·         уроки-звіти;

·         уроки-змагання;

·         уроки-мандрівки;

·         уроки — сюжетні замальовки.

Бінарними називають заняття, на яких матеріал теми уроку подається блока­ми з різних предметів. Такий нестандартний урок готують учителі-предметники, кожен із яких проводить етап (блок) уроку відповідно до того предмета, який ви­кладає. Підготовкою до проведення таких занять є етапи підготовки:

- ознайомлення вчителів-предметників з чинними програмами;

- знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;

- складання структури майбутнього уроку;

- написання спільного плану-конспекту.                                                                                                                                                                                                                                                                  

Віршовані (римовані) уроки — це такі нестандартні форми організації навчального процесу, які проводяться на віршованому матеріалі. Усі етапи такого уроку, усі завдання, пояснення — римовані тексти. Подібні уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло — віршами, і не можна пропустити основного, треба чітко виділити його і зробити висновки. До­свід учителів, що хоча б зрідка застосовують віршовані уроки, показує, що після їх проведення діти «граються у рими», намагаються самі складати вірші.

Найчастіше в процесі шкільного навчання проводять уроки-ігри. Заняття, в основі яких лежить гра, характеризуються високим ступенем активності учнів, сприяють їхньому мовленнєвому розвитку. Очевидно, що питома вага уроків-ігор є виправданою в навчанні шестирічних першокласників. Такі уроки забезпечують поступовий перехід від ігрової діяльності до навчальної. Розглянемо основні види уроків ігор.

До уроків-дискусій належать урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок — круглий стіл, урок-прес-конференція, урок — проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст тощо.

Такі уроки проводяться після вивчення певної теми з метою поглиблення і систематизації знань школярів. У 4 класі уроки-дискусії можуть стати результатом попередньої дослідницької роботи учнів, самостійного пошуку ними спеціальної літератури з мовознавчої чи літературознавчої проблеми.

Отже, уроки-дискусії дають добру нагоду виявити різні позиції зі складного питання, залучити учнів до активної роботи, сприяють розвитку їхніх пізнавальних інтересів, збагаченню лексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок в усній чи письмовій формі. Уроки-дискусії розширюють досвід спілкування, оскільки особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати і відповідати.

Уроки-дослідження — це лінгвістична лабораторія учнів, що може реалізуватися у вигляді уроку-пошуку, уроку-знайомства, уроку — панорами ідей, уроку «Що? Де? Коли?» тощо. Такі уроки створюють умови для самостійної роботи учнів в опануванні навчального матеріалу. Дослідницька діяльність школярів неможлива без запитань «Як?», «Чому?», «Звідки?», «Чи можливо?», «Якими способами?», «Як міркувати?», «Які твої дії?», без завдання «Доведи!». Таке ведення уроку захоплює увагу дітей, загострює розум і напружує волю в розв'язані поставлених завдань. Уроки-дослідження мовознавчої тематики можуть мати такі завдання: сформулюй правило, порівнюючи запропоновані слова; знайди помилку в тексті і аргументуй правильність своїх думок; доведи, що речення — це група слів, об’єднантх за змістом та граматично.

Цінність уроків-досліджень полягає в тому, що під час їх проведення поєднуються індивідуальні та групові форми роботи. Це дає змогу формувати позитивну мотивацію до плідної співпраці, що сприяє активізації пізнавальних, мовленнєвих здібностей учнів.

Уроки-звіти — це нестандартні форми ведення навчально-виховного процесу, спрямовані на перевірку знань, умінь і навичок учнів з певних тем. Вибудовуючись у вигляді уроку-аукціону, уроку-заліку, уроку-інтерв'ю, уроку-концерту, уроку-презентації, уроку-ярмарку, уроку — огляду знань, такі нестандартні типи занять є прикладом особистісно-орієнтованого стилю спілкування вчителя й учнів, що ґрунтується на довір'ї, підтримці навчальних зусиль дітей.

Значущість уроків-звітів безсумнівна: це і повторення вивченого мовного матеріалу, і розширення світогляду учнів, розвиток їхнього мовлення і мислен­ня, уміння спілкуватися, виховання культури поведінки. У процесі проведення уроків-звітів у школярів формується просвітницький інтерес — бажання виконати поетичний твір, розказати про нього своїм однокласникам. А цей інтерес і собі може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дітей.

Уроки-змагання — це урок-конкурс, урок-турнір, урок-брейн-ринг, урок- вікторина, урок-КВК тощо. Проведення таких уроків робить процес навчання інтенсивним, оскільки він створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацю­вати, допомагає розкрити особистісні здібності задля перемоги своєї команди.

Організовуючи учнів класу в команди, класовод піклується про однорідність команд за віковими, статевими та психологічними ознаками. Прийоми розподілу ді­тей на команди можуть бути різними: за інтересами, за кольором волосся, за першою літерою імені, за лічилкою, за спеціально дібраними умовними позначками.

Етапами уроку-змагання з української мови можуть бути складові телевізій­ного КВК:

Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, по­рядку проведення змагання. Представлення капітанів, асистентів, консультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати наприкінці уроку.

Розумова розминка. Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота).

Перевірка домашнього завдання. Здійснення граматичного розбору, написання творів-мініатюр, складання кросвордів мовознавчої тематики.

Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.

Конкурс творчих робіт. (Конкурс юних знавців поезії, конкурс казкарів тощо).

Відповідь на проблемне запитання уроку. Має супроводжуватися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу. Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу.

Уроки-змагання дають можливість формувати навички зв'язного мовлення учнів, уміння дотримуватися норм етикету в командному спілкуванні. Залучен­ня дитини до спільної праці з ровесниками допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особистісні цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь.

Найпоширенішою формою ведення навчально-виховної діяльності в по­чатковій школі є уроки-мандрівки. Урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож можуть проводитися на всіх етапах вивчення мовного матеріалу, реалізовуватися як в умовах класного приміщення, так і поза ним. Очевидно, що в умовах клас­ного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки. Їх  різновидами можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у майбутнє), уроки-подорожі (за планом чи за картою). Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснено подорож (до замку у володіння Дієслова, у країну Королеви книг) та влучний добір музичного матеріалу.

Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох учителів. Такі уроки зацікавлюють учнів, допомагають опрацьовувати складний мовознавчий матеріал без напруження, у невимушеній ігровій діяльності, стимулюють розвиток творчих, мовленнєвих  здібностей учнів.

До уроків-ігор, що побудовані на конкретному театральному сюжеті, де учні виконують певні ролі, належать уроки — сюжетні замальовки. Уроку-вечорниць, уроку-драматизації, уроку-казки, уроку-фестивалю, уроку — усного журналу учні чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться зрідка (двічі-тричі на рік), оскільки вони вимагають ґрунтовної підготовки. Підготовча робота полягає у вивченні учнями текстів своїх ролей, віршів, пісень, у виготовленні афіші-запрошення, підготовці декорацій, костюмів.

Однак нестандартні уроки не слід розглядати як альтернативу традиційного уроку. Історія педагогічної теорії і практики переконує, що намагання замінити звичний, апробований упродовж століть у світовій школі урок новою формою ведення навчально-виховного процесу завжди приречене на невдачу. Очевидно, що можливості традиційного уроку ще не вичерпані. А нестандартна форма занять — це спроба в новій соціально-педагогічній ситуації підвищити його ефективність шляхом принципово нової структурної будови.

Висновки.

Отже, освоюючи та застосовуючи нетрадиційні методи, ми маємо пам’ятати:

Ø на сучасному етапі роботи школи в основу педагогічної практики слід покласти творчий підхід;

Ø новації мислення мають бути педагогічно впровадженими та відповідати основним вимогам навчання й виховання;

Ø на уроці необхідно досягти поєднання ігрової та навчальної форми  діяльності;

Ø нетрадиційні заняття дають змогу урізноманітнювати форми і методи  роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховувати цілісну, творчу особистість;

Ø використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню  пізнавальних інтересів школярів, їхніх життєвих компетенцій;

Ø уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи забезпечує високу ефективність нестандартних уроків, бажання дітей навчитися, належний рівень навчальних досягнень школярів.

Дякую за увагу!

Література

1.     Анісімова Г. Сучасний урок у початковій школі. Традиції та інновації. Тернопіль, «Мандрівець», 2012

2.     Кучерова Г. Інтерактивні вправи та ігри. Х.: ВГ «Основа», 2012

3.     Химинець В., Кірік М. Інновації в початковій школі, Тернопіль, «Мандрівець», 2010

4.     Шейко Г. Інноваційні методи роботи в початковій школі, Х.: Вид-во «Ранок» 2008

5.     Пономаренко Л. Використання інформаційних технологій у практиці роботи початкової школи. Х.: ВГ «Основа», 2010